«До болю рідні краєвиди…» До болю рідні краєвиди, Красою випещений світ, Де задивлялася Рогніда На вересневий переліт. Кружляють птиці над могилами, Над рідним містом, над мостом, Над почорнілим Володимиром І над важким його хрестом. І, певне, може тільки тиша, Що залишають журавлі, Передавати, як гострішає Любов до рідної землі. Мої жита уже докошені, І пахне палена стерня, І Золоті ворота осені Коханій Київ відчиня. В Дніпрі вечірні небокраї, І тіні сизої лози, І тиша втомлена дрімає, Мов чапля на одній нозі. А літаки гудуть над світом, І вкотре душу обпекла Можливість небо розбудити Одним лиш помахом весла…
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
