Без апетиту ковтнувши рештки вчорашньої трапези, почвалала до своєї кімнати. Софійка відчинила шафу і, підібгавши ноги, всілася на лахи поверх шухляди. Так само підібгавши ноги, вона сидить – не в шафі, ні! – на присипаній сосновою хвоєю траві лікарняного дворища. Прокравшися звивистими завулками, з’ясувала, що хлопчина з матір’ю мешкають у дрібному півбудиночку над самісіньким крутосхилом, звідки вже починався парк. І, прийшовши зараз додому, Софійка не застане Ростика (адже восени він ще не народився)! Думала про чудасію із шафою, коли, повертаючися з уроків, піднімалася сходами. Роззираючися, з теплотою згадала, як несподівано стріла тут Вадима. Повагавшись, натиснула кнопку дзвінка над хвірткою. Здолавши перелазик, Софійка з подивом помітила, що опинилася саме на тій вуличці, де жив загадковий хлопчик зі світлини. Бабуся замислилась і, патраючи курку, тихенько завела весільної: Зважившись, навіть ущипнула якогось чоловіка за лікоть.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
