Твір на тему: «екскурсія шкільним музеєм»

''З чого зіткане щастя''«Щастя - це не життя без турбот і печалей, це стан душі». Коли людина щаслива, вона бачить світ по- іншому. Песимісти стають оптимістами, починаючи вірити у світле майбутнє, намагаються продовжити цей стан, адже життя смугасте: якщо зараз біла смуга, то рано чи пізно настане й чорна... Так і на долю України випадали чорні та білі смуги. Ii історія наче вишиванка, бо мережилися на полотні чорні й червоні нитки. Вузлик за вузликом народжувалася наша держава. Червоними нитками запеклася кров борців за нашу мову, віру, правду. Кожна безцінна крапля просочувала полотно й залишилася на нім навіки. Чорними ж стали материнські сльози й смерть. Саме вони спонукали боротися за те, щоб не з'являлися сльози найрідніших. Наша біла сорочка це щире щастя українців, накопичене століттями. Строфа пісні чи рядок шевченківського вірша щоразу дають нам надію та сили боротися далі. Не здаватися, не зупинятися. Як би там не було, а ми шщасливі люди, які мають суверенну, незалежну державу своєю чудовою мовою. Про милозвучність, красу та неповторність ії знають у всьому світі. Ми одна з найспівучіших та найталановитіших націй. Намє чим пишатися й що розвивати! Ми повинні бути щасливими!Щастя — це той приз, який ти отримуєш, подолавши іспити долі, якими б важкими вони не були. Кожен заслуговує на своє щастя, але важливо його не проґавити!

люблю горобців. вони гніздяться біля людських осель. веселе цвірінькання цих сміливих і розумних розбишак доноситься з-під стріхи над моїм вікном.

у горобців міцний конічний дзьоб, короткі крила, довгий хвіст. маленькі швидкі очі сіренької задиркуватої пташки насторожено навколо. вони весело стрибають на своїх маленьких ніжках, нервово перелітають з гілки на гілку, щось шепочуться між собою, затівають шумливі бійки.

горобці живляться насінням, , комахами, знищують ворогів саду.

я люблю спостерігати за цими маленькими веселими пташками.