Клен цілу зиму спав.крізь сон він чув завивання хуртовини і тривожний крик чорнрго ворона.холодний вітер гойдав його віти,нагинав їх низько до землі. та ось одного сонячного ранку відчув клен,ніби до нього доторкнулося щось тепле і лагі

Це була весна. Вона пробудила його від тяжкого зимового сну. На його вітах напукли бруньки зеленого листя. Немов щось лагідне і тепле, радісне та привітливе пролилося по його стовбуру, його вітах. І таким було приємне те відчуття, що дерево немов ожило.
Весна - пора, що пробуджує все навкруги.