(: 3) визначити розряд поданих прикметників, уставте пропущені літери. сильний, пр…великий, андрі…ва, не/, матер…ні, прабатьківський, зеленуватий, жовто/гарячий, безкласовий, гречан…ий, садово/паркові, пр…кордон…ий. іі. (: 3) у словах на місці крапок вставити -н-, -нн-. , , , , , , , осіій, солов’ї, , лебедин…ий, овіян…ий, притаман…ий, прочитан…ий. ііі. (: 3) виписати якісні прикметники, утворити від них найвищий ступінь порівняння. молодий, батьківський, міцний, сталевий, розумний, солодкий, талановитий, вітряний, міський, картопляний, німий, смачний, яскравий, скляний, низький. іv. (: 3) написати прикметники разом або через дефіс. східно/кавказький, складно/підрядний, чорно/земний, історико/педагогічний, світло/рожевий, водо/очисний, гіркувато/кислий, жовто/гарячий, праце/любний, північно/східний, військово/полонений.

Зе-ле-ні-є - 4 склади: 1 склад - відкритий, ненаголошений; 2 склад - відкр., ненаголош.; 3 склад - відкр., наголош.; 4 склад - відкр., ненаголош.

[з] - приголосний, дзвінкий, твердий

[е] - голосний, ненаголошений (позначається як е з маленьким и вгорі праворуч)

[л] - пригол., сонорний, твердий

[е] -  голосний, ненаголошений (позначається як е з маленьким и вгорі праворуч) 

[н'] - пригол., сонорний, м'який 

[і] - голосний, наголошений

[й] - пригол., сонорний, м'який 

[е] - голосний, ненаголошений

7 букв, 8 звуків.

Транскрипция слова: [пшын’ич’ный’]

п — [п] — согласный, глухой парный, твёрдый (парный)

ш — [ш] — согласный, глухой парный, твёрдый (непарный, всегда произноится твёрдо), шипящий

е — [ы] — гласный, безударный

н — [н’] — согласный, звонкий непарный, сонорный (всегда звонкий), мягкий (парный)

и — [и] — гласный, ударный

ч — [ч’] — согласный, глухой непарный, мягкий (непарный, всегда произносится мягко), шипящий

н — [н] — согласный, звонкий непарный, сонорный (всегда звонкий), твёрдый (парный)

ы — [ы] — гласный, безударный

й — [й’] — согласный, звонкий непарный, сонорный (всегда звонкий), мягкий (непарный, всегда произносится мягко)

В слове 9 букв и 9 звуков.

Батьківщина – це найдорожче, що є у людини. Не даремно вона співзвучна слову «батьки». Для кожного вона починається по-різному: подвір’ям дитинства, спогадами лагідних материнських рук,сходом сонця, сяянням зірок…

У кожної людини своя Батьківщина, і кожен має право любити та пишатися нею. Моя Батьківщина – це Україна. Я вважаю її найкращою країною у світі. Бо я тут народилась, тут мої батьки і друзі. Я люблю її за широкі лани, густі діброви, що завтра під мої вікном знову розквітне біла акація.

Взимку моя Україна вкривається білим пухнастим снігом. Річки замерзають. Зима — єдина пора року, коли я з друзями можу пограти у сніжки. Холодно. Червоніють щоки, а з неба на мої долоні падають сніжинки…

Я люблю українську весну, буйну, неповторну. Це — квітучі сади з хрущами та бджолами, це перелітні птахи, які повертаються з теплих країн, це – їжаки, ховрашки, які просинаються після зимової сплячки, це – перші проліски у лісах, це -  травневі духмяні конвалії, це – веселі струмки, які біжать і піняться, змивають залишки брудного снігу та впадають у повноводний Дністер.

Я люблю свій край за тепле літо із зухвалими горобцями, які нахабно гуркотять на підвіконні, з тополиним пухом, якому радієш тільки перший день, пухом, який вкриває землю, потрапляє в очі та ніс, заважає вільно дихати.

Люблю річку Дністер з її мальовничими берегами, увінчаними вербами. З її оптимістами-рибалками, які можуть просидіти майже весь день за ловлею окунів. Люблю суницю на лісовій галявинці, коли не звертаєш увагу на укуси комах і радієш кожній ягідці, люблю за важке колосся стиглої пшениці на жовтіючих ланах. Люблю за тріскотню цвіркунів, за щебетання жайворонків, курликання лелек.

Люблю українську осінь з її вкритими у золото і багрянець деревами, ранковими туманами, потемнілими повноводними ставками. Мені подобається збирати осінні гриби, коли ми усією родиною виїжджаємо у ліс. Люблю палити вогонь і смажити шашлики. На сільських ланах закінчують працювати осінні комбайни, поспішаючи вчасно підготуватися  до неминучих холодів. У моїй Україні найродючіша в світі земля і саме вона приносить людям свої дарунки.

Я пишаюся тим, що живу в країні з такоюбагатою історією. Україна пройшла тисячолітній шлях – від часів могутньої Київської Русі до сучасної незалежної країни. Нашим пращурам неодноразово доводилось відбивати загарбників та захищати рідні оселі від чужинців.

Вірю що зникнуть ненависть, несправедливість, жорстокість і безсердечність. Запанує щастя і добробут під блакитним безхмарним небом. Серед безкрайнього золотого поля Українці забудуть про нестатки, безробіття, платне навчання.

Я дуже хочу побачити Італію і Францію. Хочу з’їздити  до Австралії і Америки. Мрію відвідати Бразилію, Канаду і Новозеландію. Із задоволенням подорожувала б. Можливо, де-небудь я б затрималася, а  десь — ні. Але упевнена, що з будь-якої  країни світу, як би там не було гарно, я би повернулася додому, до своєї України. Тут усе моє життя. Іншої батьківщини мені не треба.