Запитання-це звертання до кого-небудь. Висловлювання, що виражає потребу уточнити що-небудь, або отримати нову інформацію . Ставлячи запитання, використовують запитальну інтонацію, а якщо пишуть, то в кінці ставлять знак питання . Умовлені запитання найчастіше виступає у формі питального речення .Вийняток становить риторичні запитання .Наприклад: фраза Який же учень не любить отримувати відмінні оцінки на іспиті ?Насправді ствердження, а не запитання .Запитання виконує дві основні функції:комунікативну і пізнавальну .
Без запитання немає і не може бути пізнання.Запитання це ланка що зв’язує пізнане з непізнаним місток перекинутий від старого знання до нового могутній стимулятор розвитку знання.Стосунки людини з навколишнім світом який собі діалог у якому запитанні і відповіді постійно змінюють одне одного.Сократ говорив :Я знаю , що я нічого не знаю .Та люди вважають, що вони щось знають, а виявляється що вони нічого не знають .Ось і виходить, що знаючи про своє незнання, я знаю більше за всіх інших.
Объяснение:
Світоглядні уявлення
Кожна людина визначає своє ставлення до себе, до інших людей, до світу, формується світогляд людини, який охоплює знання, переконання, прагнення, сподівання.
Втілюючи загальне бачення і розуміння місця людини в світі, світогляд впливає на її життєві позиції та вчинки. Поряд із індивідуальним світоглядом людини існує світогляд великих чи малих груп людей (націй, соціальних верств, етнографічних груп, родини тощо), який у процесі історичного розвитку зазнає певних, нерідко значних, змін.
У життєво-практичному світогляді важливе місце посідають уявлення та вірування. Уявлення – це образ якогось предмета чи явища, який міг сприйматися раніше і відтворився в пам"яті або створений уявою. Воно стосується не тільки минулого й теперішнього, а й майбутнього. У народному світогляді переважають уявлення як плід власне уяви, що стовується таких ситуацій, яких людина повністю не реалізувала в дійсності. Отже, йдеться про перетворювальне, а також спотворене відображення реальних предметів і явищ.
Релігійні уявлення людей називаються віруваннями. Вони сприймаються без перевірки, на віру. Віра становить основу релігійного світогляду. Релігійні люди переконані в існуванні надприродних сил та в їх визначальній ролі у світі.
Світогляд українського народу завжди мав яскраво виражене релігійне спрямування. Вірування необхідно відрізняти від повір"їв – своєрідних народних уявлень про залежність людини та її долі від явищ навколишнього світу. Народні повір"я широко відображені в усній народній творчості, зокрема в переказах, легендах тощо.
Світогляд українського народу має властивість переносити на світобудову якості людини. Ще у 30-х роках ХХ ст. Ганс Цбінден записав переказ про Землю, який побутував на Гуцульщині. За переказом, наша планета нагадує велетеньський людський організм, різні частини якого асоціюються з певним містом або регіоном: голова з цесарським містом – Віднем, пуповина – з папським містом Римом, груди й робочі руки – з багатими рівнинами Покуття, Поділля та Наддніпровської України, а черево – "шляхетчиною", тобто Польщею.
