1) Йшла вона з ненькою Варварушкою купатися в озері; а в лісі, як навмисне, ягідка за ягідкою – стигла суниця так і заманює глибше в гущавину (М.Телешов «Крупеничка»). 2) Роздав він скоріше всі залишки, струснув порожнею торбинкою, вклонився всім на прощання і пішов потихеньку своїм шляхом, спираючись на палицю (М.Телешов «Крупеничка). 3) І тільки-но він її поцілував, красуня розплющила очі, прокинулась і привітно глянула на нього (Ш. Перро «Зачарована красуня»). 4) Але хоч яким би спокійним було море - завжди коло берега воно ледь-ледь коливалося, вода злегка підіймалася, як груди дитини, що спить (Г.К.Андерсен «дикі лебеді»). 5. Еліза думала, що вона все ще бачить сон, - так дивно було летіти в повітрі, високо над морем (Г.К.Андерсен «дикі лебеді»).
Прислівники дії відповідають на питання: як? яким чином? (як? – навмисне, потихеньку, привітно, злегка, високо).
О весно, як чаруєш ти нас своєю красою!
Потроху топиться останній сніг, а з-під нього обережно, але дуже впевнено пробиваються перші підсніжники. Прилітають перші пташки, які вже встигли відпочити і зголодніти за рідним повітрям. Зникає кудись зимовий спокій і тиша, а на зміну їм приходить довгожданий весняний гомін.
Правду кажучи, весна-моя улюблена пора року. Вона мені видається якоюсь щирою, не схожою на інші. В ній немає зимової зверхності, літнього лицемірства чи осінньої дерресивності. Весна відкрита й проста, вона зачаровує, але залишається недоступною. Мабуть, саме через це я так її люблю.
Объяснение:
