идаю на спориш похідну валізу і підбіжки поспішаю до неньки, щоб не завдати їй клопотів — знаю, як важко старенькій зводитись, але вона таки встигає випередити мене, кидається в обійми. Я чую, як натужно б'ється її ніжне серце, важко дихають груди. Роки беруть своє, і від того крадькує невтішна думка: а що, як ураз відійде найдорожча тобі людина, хто ж тоді зустрічатиме в рідному обійсті?..
Поволі йдемо до хати. Мати украдьки висушує кінцями хустини зволожені очі й наче виправдовується: «...Ось повечеряємо, і я наспіваю тобі колискових. Ти ж минулого разу просив...»
Колискова пісня. Скільки їх створив народний геній!.. Лагідний материн наспів засівав дитячу душу любов'ю до людей, до природи, до усього живого.
Пряма мова (як частина речення)Цитатна пряма мова,наведена в передостаньому абзаці
