Виписати з вірша вчителька сполучники. сонечко встає, і в росі трава, біля школи в нас зацвітають квіти, вчителько моя, зоре світова, де тебе питать, де тебе зустріти? на столі лежать зошитки малі, і роботи час проганяє втому. і летять-летять в небі журавлі, і дзвенить дзвінок хлопчику малому. скільки підросло й полетіло нас в молодій весні, в колосистім полі, а у тебе знов та ж доріжка в клас, той же явір наш під вікном у школі. двох синів твоїх узяли фронти, бо на рідний край впала чорна злива. в партизанську ніч посивіла ти, як в тяжкий мороз нива. знов щебече юнь і цвіте трава, пізнаю тебе в постаті несхилій, вчителько моя, зоре світова, раднице моя на вкраїні милій!

Вже  вкотре ми йдемо до зоопарку. Там нас чекає лисеня. 

    Воно таке мале і вже без мами. У лисеняти вже нема нікого, убили браконьєри всю сім’ю. На лисеняті це позначилося дуже. Воно було лякливе й несміливе, постійно утікало від усіх. Так жаль було його.

   Тепер за лисеням добре доглядають в зоопарку. Є зміни й в поведінці. Потроху лисеня звикає до людей. Та й ми не забуваємо про нього.  До лисеняти завжди ми з гостинцем йдемо. Воно уже чекає нас. Той страх, що був колись у лисеняткових очах, уже минає. 

      Таким воно було, те лисеня.

 

Я нещодавно приїхав до бабусі,я мало кого знав в цьому селі.І ось одного разу сказала мені бабусі сходити до її знайомої забрати хліб.йду я по дорозі,на зустріч шла незнайома мені дівчинка вона посміхалися так відкрито неначе від самої душі ,від самого серця.Її погляд здавався щирим і справжнім,вона привіталась зі мною.Я зрозумів від разу що в моєму місті мало таких відкритих,щирих людей.Ось прийшов я до тітки Марії,вона зустріла мене гостинно,неначе я прийшов до давньої мені знайомої,я побачив що в них є на задньому дворі сад,там багато дерев ,і вирішив туди сходити.Там так дзвінко і мелодійно співали солов'ї та різні птахи.Ось я зайшов до хатиКінец не знаю