Скільки сягає око, усе навколо вкрите кригою. Часом ця крижана пустеля нагадує розбурхане море, хвилі якого раптом скам’яніли, замерли. Це порівняння викликають мільйони торосів — крижин, що стирчать поламаними скелями в кілька метрів заввишки. Іноді серед цих торосистих полів попадаються чималі прогалини абсолютно рівної криги. Здається, що це аеродроми, які готувала сама природа.
На одному з крижаних аеродромів, у самому серці цієї пустелі, підносилася невеличка хатина, побудована людського рукою. Стіни й покрівля хатини блискотіли під місячним сяйвом. Хатина була збудована з криги. Поруч стояв намет, а біля нього — якась коробка й тичка з флюгером (За М. Трублаїні).
Коли наступає літо, у мене відразу піднімається настрій. Не те, щоб воно в мене було поганим навесні, узимку або восени, але той факт, що не потрібно нікуди йти, вставати в школу, готовити щодня уроки мене дуже радує
Улітку я займаюся всім тим, на що бракує часу в шкільні будні. Люблю грати у футбол, проводити час зі своїми родителями, зустрічатися з однокласниками, довго спати і є багато морозива. Ще мені подобається, що влітку росте багато фруктів і овочів.
У нас є дачаза містом. І влітку я проводжу там багато часу. Тато мені розповідає щось цікаве про рослини, щоб потім я сам смог вирощувати їх.
Природа влітку набирає соки й дарує нам усе, що може. Я люблю ходити по літньому лісі зі своїми товаришами або з родителями. Ми часто ходимо на річку, кілька разів ми з татом ходили на риболовлю, але я увесь час спав з вудкою, тому що рано доводилося вставати.
Цього року ми їздили всією сім’єю на море. Відмінно проводили час із ранку до вечора, купалися, грали, співали пісні й загоряли. Літо – моя улюблена пора року.
Дуже не хотілося б, щоб воно закінчувалося, адже тоді знову
потрібно буде ходити в школу й щодня готовити уроки.
в наступний раз ставте більше балів
