Моє терпіння виходило за рамки дозволеного. мій друг, він..він запізнюється на зустріч. глибоко в душі закрадалися докори сумління, а невже щось сталося? яким було моє полегшення, коли серед натовпу з'явився знайомі обриси силуету, який з кожною секундою був усе ближче. це мій друг. нарешті. – чому ти запізнився? щось сталось? – мені просто обов'язково було зробити важливу справу, вибач.. – яка може бути важлива справа, аніж ця зустріч? – я не міг звільнитися трішки раніше, ніяк не виходило, ще раз вибач. – ох, гаразд. а що за "важлива справа"? можеш розповісти? – ну, я стояв у черзі.. – черзі? – так. – навіщо ти стояв у черзі? – я..я хотів зробити тобі сюрприз.. – сюрприз? - після гримаси подиву мої очі налились блиском щастя, коли друг простягнув невеличку коробочку, яка явно була адресована мені. – відкрий її опівночі, на свій день народження. це твій подарунок, який я нажаль не зможу подарувати.. – ох, дякую.. - зі сльозами на очах я кинулась з обіймами до друга, забувши навіть про його спізнення.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
