ПИСЕ́МНИЙ, а, е.
1. Виражений за до графічних знаків; написаний. Серед джерел вивчення історії мови головними є два: писемні пам'ятки й живі народні говірки (Вісник АН УРСР, 1, 1971, 69).
2. Призначений для писання, який служить для письма. Удвох вони йшли до монастиря, до писемної палати, де ченці переписували книги (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 415); У кімнаті майже порожньо. Великий писемний стіл і шафа з книжками — з одного боку, ліжко і столик-шафа для їжі, з другого (Вадим Собко, Любов, 1935, 55).
3. Власт. пам'яткам писемності; книжний (перев. про мову). Науковий стиль менше за інші піддається впливу розмовної стихії. Він весь час твердо стоїть на позиціях писемного різновиду (Мовознавство, XVIII, 2, 1963, 15); Писемна мова.
ПИСЬМОВИЙ. Виражений графічними знаками; написаний: письмовий дозвіл, письмове розпорядження, письмовий іспит. 2. Який служить для писання: письмовий стіл, письмове приладдя.
