Відповідь:
Пояснення:
Когда смотришь из космоса на Землю,
любовь и тревога сжимают сердце, потому что очень важно,
чтобы человек сумел сберечь для будущих поколений
таким же прекрасным этот голубой шар…
Космонавт Алексей Леонов
В современном обществе человек стал забывать о том, что планета Земля – это наш общий дом. Люди порой не замечают, какой вред они наносят природе своими действиями и поступками. Проблем, связанных с экологией нашей планеты, много. Но мне хотелось бы обозначить те, которые, на мой взгляд, являются более острыми.
Первая проблема – загрязнение окружающей среды промышленными отходами. По всему миру появляется очень много промышленных предприятий. Но, к сожалению, на многих из них не установлены очистительные приборы. Это приводит к тому, что в атмосферу попадают вредные вещества, а в реки выбрасываются отходы. По этой причине погибают растения, звери, птицы, рыба.
Вторая проблема – вырубка леса. В наше время увеличилась потребность человека в древесине. Общество нуждается в изделиях из дерева: в бумаге, мебели, строительных материалах. Люди не задумываются и вырубают дерево за деревом. Обширные территории, занятые лесом, начали сокращаться, и это приводит к изменению климата, измельчанию рек, исчезновению многих видов растений и животных.
Третья проблема - исчезновение редких видов животных. Многие виды редких животных исчезают по прихоти человека: за ценный мех и кожу платят хорошие деньги. Люди занимаются браконьерством и без сожаления истребляют тех животных, которых и так осталось очень мало. Неужели человек забыл о том, что мы должны заботиться о братьях наших меньших?
Все мы, независимо от возраста, можем нашей планете. Ведь это не так сложно: выбросить фантик в урну для мусора или посадить рядом с домом деревце. Каждый из нас несёт ответственность за огромную планету под названием Земля.
Найдорожча в світі людина — це мама. Вона завжди поруч своєї дитини. Хто знає, скільки болю і любові може умістити в себе материнське серце! Адже коли дитина захворіє, мама завжди співчуває і лікує, і навіть хворіє разом з нею. А коли діти виростають, то усі їхні болі дорослого життя мати ділить з ними. Матері супроводжують нас усе своє життя. Сила материнської любові перемагає будь-яку відстань. І де б ми не були, їхня турбота, їхні молитви зберігають нас від життєвих турбот.
Скільки пісень, віршів, творів присвячено матері. Це і "Пісня про рушник" Андрія Малишка, і "Два кольори" Дмитра Павличка, і "Лебеді материнства" Василя Симоненка, і оповідання "Мати" Олександра Довженка та багато інших.
У вірші "Сива ластівка" Борис Олійник задушевно звертається до матері:
Там, де ти колись ішла,
Тихо стежка зацвіла
Вечоровою матіолою
Дивом-казкою світанковою...
Так, мати в найвищому розумінні — це наша Україна, це Мати-природа, яка створила життя на Землі.
А Микола Сингаївський у своїй поезії "Мати" наголошує:
Від матері — слово, і пісня, і хліб.
Перша ластівка в небі, веснянка в гаях.
Все від матері — мужність і перший політ,
і як мати для всіх — Батьківщина моя.
Моя мама — ніжна і добра, лагідна і красива жінка.
Скільки себе пам'ятаю, вона завжди поруч мене. І це настільки звично, що здається іншого не може й бути. її турботи сприймаються, як щось звичне, буденне. Але ми розуміємо, що за цим криється велика материнська любов. Адже для матері її дитина — найкраща в світі. Так каже народна мудрість. І це справедливо, бо тільки мати може побачити свою дитину такою, якою вона повинна і могла бути.
Мамин власний приклад багато значить для дитини. Моя мама ще з дитинства навчила мене поважати і любити людей, бути чесним і добрим, щирим і чуйним. І я намагаюсь бути де в чому схожим на свою матір, а також роблю все для того, щоб менш її ображати. Коли вона усміхнена, весела, то мені радість.
Скільки разів подумки я звертався до неї, молив про до в скрутний час. 1 вона завжди мені допомагала своєю вірною, незрадливою любов'ю, своїми порадами.
Відомий поет писав:
Рідна мати моя, ти ночей недоспала
І водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Не тільки Малишкова мати "недоспала ночей", не тільки вона давала синові "рушник вишиваний на щастя, на долю". Скільки матерів проводжали сина або доньку в дорогу, без надії побачити коли-небудь, але завжди чекаючи на порозі! Материна оселя — дім, де завжди ми бажані гості. Так тобі, рідна, за все! Земний тобі уклін.
