ответ:Я вважаю, що кожна людина мріє стати успішною. Хоча можливо, багато хто не визнає цього бажання. Мріяти про успіх, цілком нормальне і навіть хороше бажання.
Адже люди, які досягли успіху, живуть яскравим і насиченим життям. Вони можуть собі та близьким ні в чому не відмовляти. Успішних людей всі поважають і цінують. І ще цікаво, багато хто готовий до таким людям в різних ситуаціях. Успішні люди манять до себе.
Як ми звикли припускати, успішні люди обов’язково повинні заробляти великі гроші.
Часто успішними ми називаємо тих людей, які мають високий соціальний статус. Люди, які домоглися високих посад, вважаються успішними.
До успішних людей відносяться керівники організацій, відомі юристи та політики. Також до них відносять різних творчих людей.
Объяснение:
Я твердо переконана в тому, що для того, щоб вберегтися від зневіри на шляху до мрії потрібно пам’ятати про бажаний результат і мати поруч людей, які як підтримуватимуть, так і засуджуватимуть. Адже саме це спонукатиме рухатись уперед. Наведу кілька переконливих, на мою думку, аргументів та прикладів.
По-перше, варто пам’ятати, що важка праця завжди виправдовує себе. Скарбниця української літератури наводить чимало прикладів щодо цього аргументу. Так, Валер’ян Підмогильний, в урбаністичному романі “Місто”, змальовуючи підкорення людиною столиці, виводить образ Степана Радченка – хлопця родом із села, який приїхав на навчання до Києва. Юнак мріяв стати відомим письменником і шанованим гостем на різних літературних заходах. Тому в перервах між навчанням в університеті він займався й додатково: працював над своїми недоліками і вдосконалювався. І хоч би як важко не було, Степан знав, заради чого він так старанно працює. Згодом плідна праця юнака таки дала плоди – задумане Степана здійснилися, хоч і минуло чимало часу. Хлопець став шанованим гостем на літературних вечорах і навіть почав викладати в університеті.
По-друге, людині важлива як підтримка, так і осуд з боку інших. Щодо цього аргументу то найпереконливішим прикладом із власного життя може слугувати коло людей, яке мене оточує. Серед них є ті, які підтримують, додають віри у власні сили. А й інші – ті, які твердять, що в мене нічого не вийде і всі мої старання марні. Саме друга категорія людей змушує мене рухатись далі, стрибати вище голови. Адже коли мені хтось каже, що я чогось не можу, то я зроблю все, щоб довести протилежне спочатку собі, а тоді й іншим.
Отож, завжди, коли опускаються руки на шляху до мрії, слід згадати про ту винагороду, яка чекатиме у кінці пройденого тернистого шляху, та лиця людей, які не вірили у твій успіх.
