Кто-нибудь надо. обґрунтуйте постановку розділових знаків(чому тире або двокрапка) а найпривабливішими в нього були очі: в них і не зблискували дикість, хижацтво і людо-жерство — світилися відвага, розум і мудрість. (б. харчук) високо зніметься чайка — чекає негоди. чайки сі на воду — буде на морі погода. (ю. смолич) забудеш рідний край — тобі твій корінь всохне. (п. тичина) зайшло сонце — катерина по садочку ходить. (т. шевченко) стихла пісня — тихо стало над степом. (с. скляренко) школа мені : класні кімнати просторі, чистенькі, меблі пофарбовані, акуратно розставлені. (ю. збанацький) промчався вершник по німій полтаві — у серці міста громом віддалось. (л. костенко) осінь пензлем левітана доторкнулася садів — жовтим, золотим, багряним лист заграв, затріпотів. (о. ющенко) прийшло до мене втомлене поліття і роздуми достиглі принесло: хвилина щастя варта півстоліття, хвилина горя варта півстоліття. (і. низовий) чіпка чує: недалеко з-за жита хтось співає. (панас мирний) вітри вщухли — розп’ялися хрестами вітряки на вигоні. (а. головко). все бачу: стоїмо по груди в траншеях в крижаній воді. (о. гончар) прислухайся: у небі сходить пісня: озвалися невмирущі жайвори. (м. братан) васі аплодували: вірш схвилю-вав, він був такий доречний. (в. бабляк) мабуть, у кожного буває так: часто у місті село мені сниться. (м. сингаївський) а подітись нікуди: степ загомонів металевими голосами в борозні й у небі. (м. рудь) так, вже було пізно: чорний дракон важко, міцно й упевнено насів на свою наївну й безтурботну жертву. (м. хвильовий) дійсність перевершила мрії закоханого у мистецтво юнака: тарас не тільки здобув волю, а й став учнем карла великого. (о. сидоренко)