У різноманітних життєвих ситуаціях від нас вимагається поводитися так-то й так, проте чи часто ми замислюємося над тим, чому ми вчиняємо певним чином? Чому інші люди поводяться так, а не інакше? І чому неможливо завжди мати «відмінно» з поведінки, як би того дуже бажали наші батьки, не лише в шкільному класі, але й в інших сферах життя?
По тому, як людина тримає своє слово, що каже про інших, як ставиться до близьких, чим захоплюється, як спілкується, ми складаємо своє враження про неї. З тими, хто нам подобається, ми хочемо спілкуватися, довіряємо їм. Проте трапляється, що хтось поводиться нещиро, щось вдає з себе, робить певні речі заради власної вигоди. Робити певні висновки, судити людину за її поведінкою треба обережно.
Серед новітніх засобів творчості, які мені дійсно імпонують, я б назвав малювання. Звісно, не просто малювання, бо це мистецтво існує багато тисячоліть, а так зване малювання за номерами.
Спочатку ви довго вибираєте, яку б картину вам найбільш хотілося б намалювати. Що до мене, то мені до вподоби тема міських пейзажів. Це можуть бути затишні вулички старих міст, що поволі збігають до моря. Або ж відомі і дуже старовинні архітектурні пам"ятки, такі як Видубицький монастир або Лавра у Києві.
Ви купуєте підготовлений, загрунтований холст на підрамнику, до якого додаються фарби та пензлики. Приносите його додому, де звільняєте покупку від прозорої оболонки, роздивляєтеся і готуєтеся створити чудо власними руками.
Відчуваючи себе щонайменше реставратором або навіть ювеліром, бо робота надзвичайно тонка і вимагає акуратності, ви замальовуєте пензликами різної товщини ділянки холста, і згодом перед очима виникає дивовижна картина, милуючи ваше око своїми кольорами. До цього додається відчуття, ніби ви - творець, справжній майстер, художник. Хоча насправді ви зовсім не вмієте малювати.
