1. Анафора (грец. — виділення) — єдинопочаток; одна із стилістичних фігур; вживаний на початку віршових рядків звуковий, лексичний повтор чи повторення протягом цілого твору або його частини синтаксичних, строфічних структур (Вікіпедія). Напр.: Світе тихий, краю милий, Моя Україно, За що тебе сплюндровано, За що, мамо, гинеш? (Тарас Шевченко, "Розрита могила")
Анафора - словосполучення "За що", яке повторюється на ПОЧАТКУ рядків.
Було колись — в Україні Ревіли гармати; Було колись — запорожці Вміли пановати. (Тарас Шевченко, "Іван Підкова")
Анафора - словосполучення "Було колись", яке повторюється на ПОЧАТКУ рядків. Повніша інформація - в Інтернеті.
2. Епіфора (грец. epiphor; — перенесення, повторення) — стилістична фігура, протилежна анафорі, повторення однакових слів, звукових сполучень, словосполучень наприкінці віршових рядків, строф у великих поетичних творах (в романі у віршах), фраз — у прозі чи драмі (Вікіпедія). Напр.: «...Вернітеся!» — «Не вернуться! — Заграло, сказало Синє море. — Не вернуться, Навіки пропали!» (Тарас Шевченко, "До Основ'яненка")
