Дієприслівник — особлива форма дієслова, яка означає додаткову дію, що супроводить головну, виражену дієсловом, і відповідає на питання що роблячи? що зробивши?
Наприклад: читаючи, співаючи, узявши, схопивши.
Цій формі властиві дієслівні ознаки виду (доконаного чи недоконаного), перехідності (неперехідності), часу (минулого або теперішнього).
Дієприслівник разом із залежними від нього словами утворює дієприслівниковий зворот, який у реченні є поширеною обставиною.
Дія, названа дієприслівником, виконується тим же суб'єктом, що й основна дія, названа дієсловом-присудком: іде, озираючись; сказав, не подумавши.
ответ, проверенный экспертом
4.0/5
41

Пеппер
главный мозг
33.4 тыс. ответов
342.9 млн пользователей, получивших
Мені з раннього дитинства подобалися народні казки, я просив мені їх читати якомога часто. З казок я дізнавався про нечувані пригоди, небувалих людей, химерних тварин.
Одна з таких казок - "Мудра дівчина". В ній йдеться про дочку бідного, убогого чоловіка - Марусю. Позиваючись з багатим братом, чоловік розумів, що мусить віддати йому останнє своє майно. Але Маруся все врятувала.
Пан, лінуючись чесно судити братів, загадав їм загадку: що на світі ситніш, прудкіш, миліш за усе? Але для мудрої дівчини Марусі такі панські загадки не становили ніякої складності. Всі вона відгадувала - і цю, і наступні.
Тому мені й подобається ця народна казка - вона відображає мудрість української простої жінки.
Объяснение:
Както так
