Скласти й розіграти діалог, можливий між випускником дев’ятого класу й секретарем приймальної комісії професійно-технічного училища (технікуму). мета випускника: здати документи для вступу, з’ясувати форму та дату проведення співбесіди

Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині –
Однаковісінько мені.
В неволі виріс меж чужими,
І, не оплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру,
І все з собою заберу,
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій – не своїй землі.
І не пом'яне батько з сином,
Не скаже синові: “Молись,
Молися, сину: за Вкраїну
Його замучили колись”.
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні…
Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені.

Кожна людина є якимсь своєрідним індивідумом. Вона відрізняється своїм виглядом а також душею і характером. Є люди які мають хороший характер а є люди які мають поганий характер. Люди які мають ноганий характер зтикаються з багатьма різними моральними і фізичними проблемами і не знають як з ним жити. Як що людина такою народилась це не значить що все втрачено.Просто треба перед усім вміти контролювати свій характер і негативні емоції.Хотіння до кращого може в людині змінити все і також характер.В першу чергу людина має сама до себе достукатись зрозуміти чи правильно вона робить чи не хоче вона в собі якихось нових змін. Жити з поганим характером  не так просто як здається. Треба мати певний позитивний моральний настрій і стримувати його поряд з людьми. Кожна людина знає сама себе і знає як правильно керувати своїм негативом. І інколи з негативними людьми можна найти багато спільного цікавого доброго.