Діалог на тему "що таке в моєму розумінні подвиг" (18 реплік)

Н.в: тридцять сім, сто двадцять вісім, дев'яносто чотири, шістдесят дев'ять

Р.в: тридцяти сьомих, сто двадцять восьми, дев'яносто чотирьох, шістдесят дев'яностих

Д.в: тридцяти семи, сто двадцять восьмим, дев'яносто чотирьом, шістдесят дев'ятьом

З.в: тридцять сьомих, сто двадцять восьмих, дев'яносто чотирьох, шістдесят дев'ятих

Ор.в: тридцять сьомим, сто двадцять восьмим, дев'яносто четвертим, шістдесят дев'яностим

М.в: на тридцяти семи, на сто двадцяти восьми, на дев'яносто чотирьох, на шістдесят дев'ятих

Як  часто  ми питаємо самих себе: а що таке сім‘я? Я особисто вважаю, що сім‘я – це люди… Це щирість, відвертість,повага, доброта, чуйність один до одного; це підтримка у важку хвилину, це радість нових досягнень та гордість за свій народ. 
Тож чому би нам, українцям, не стати однією великою родиною, однією дружньою сім‘єю? Хіба для цього потрібно  дуже  багато?   Треба хоча б трішки піклуватися один про одного,  допомагати у скрутну хвилину: не відвертатися від  немічних, дати надію хворим, простягнути руку знедоленим, не бути байдужим  до оточуючих, уміти прощати і співчувати – тому що підтримка  та взаємодо об‘єднують  людей. Треба  із гордістю розмовляти рідною  мовою, ніколи не цуратися рідного слова – тому що саме  мова  єднає  мільйони людей, допомагає  краще  зрозуміти один одного.   А  головне – віддано  любити  свою Батьківщину, любити такою, яка вона є; любити щиро, ніжно,як мати любить своє дитя.  Активно  приймати  участь  у житті  свого народу, прагнути нових  досягнень та впевнено долати труднощі.  Лише тоді можна буде із  гордістю  сказати: «Я,українець, - частинка своєї  великої  та  дружньої  української сім ї!»