Загальноприйняте правило: треба змінити слово або підібрати спільно- кореневе так, щоб ненаголоиіений го лосний став наголошеним. Вимова Написання /є/-* 1 * 1 [ в е ис н а ] в е с н а , б о в ё с н и [ о з е ир о ] о зе р о , б о о з ё р а [ в е ис е л и і] в е с е л и й , б о в е с е л о [ в е ирш йна ] вер ш и н а, б о в е р х [ и ] — [ І Ґ ] [в ё л и еч ] в е л и ч, б о в ел и ки й [ ч и ‘ с л о ] чи сл о , бо ч и сл а [ в и еш н ё ва ] ви ш н ева, бо ви ш ня [ т и ех ё н ’к о ] т и х е н ь к о , б о т и х о УВАГА! Але це правило ми не можемо застосувати до дієслів, у яких відбувається чергування е — и: беру — зб и р а ти .__
Як відомо, історія не любить слова "якби". Історики говорять так: "Це було, воно стало причиною того, що...". Але порушимо це правило й спробуємо уявити, що могло б статися з нашим народом, якби не було Запорозької Січі. Очевидно, тоді б зовсім не стало України, не стало б українського народу, як не стало на землі багатьох племен і народів, їх розтерзали вороги, розтоптала жорстока дійсність. Наш народ існує, тому що його оборонили й відстояли мужні лицарі Запорожжя. Наперекір усім обставинам вони вибороли нам право жити на своїй землі і бути українцями. І як буває прикро, що ми чуємо про воєнне мистецтво римських легіонерів і не маємо уявлення про ратну майстерність запорожців. Знаємо про подвиги Ганнібала і не знаємо про подвиги Самійла Кішки, Петра Сагайдачного чи Івана Сірка. Захоплюємося подвигом спартанців біля Фермопілів і не знаємо про подвиг козаків під Берестечком... Історією треба не просто цікавитись, її треба досконало знати. Бо історія — не просто минуле народу, це його жива душа. Ось чому той, хто не знає історії, ніколи не зрозуміє свого народу.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
