Місяць цей зветься листопадом, але дерева вже простягли вгору до сизого неба оголені вітром віти. Тільки ялинки й сосни стоять зелені .Дуб теж не скинув свого вбрання. Його листя пожовкле,від приморозків потемніло. І здалеку здається, що то стоїть могутній воїн ,закутий у бронзу.
Іду парком, ступаю золотистим килимом, розісланим переді мною, і він ледь-ледь шелестить під ногами. Вночі приморозило ,а сьогодні тихо. На рукав сіла перша біла сніжинка, зачарована подихом невблаганної зими.
