7речень без іменників з книг + назва книг

Коцюбинський описує невеличке татарське село з своєю географією, скелястою природою, неначе відокремлений острівець, що пливе у безмежному космосі людського буття. Село було оточене морем та скелями.
Кав’ярня була серцем татарського села, куди збігались усі інтереси людності, все те, чим жили люди на камені. Там засідали самі значні гості. Власником кавярні був різник Мемет, на початку твору він передбачає бурю на морі. Мемет разом з відвідувачами кавяні йде на берег моря, куди саме підпливав баркас грека, що привіз сіль на продаж.
"Для Мемета це мало вагу, бо, опріч кав'ярні, він держав крамничку, також єдину на все село, і був різником. Значить, сіль йому потрібна."
Баркас наближався до берега, але причалити не міг через бурю. "Сивовусий грек та молодий наймит-дангалак Алі, стрункий і довгоногий, вибивались із сил, налягали на весла, однак їм не вдавалося розігнати човен на береговий пісок."
Тоді Алі скочив у воду і почав на плечах переносити сіль на берег. А коли хвилі ставали все більше, і майже діставали сіль на березі всі присутні татари до перенести її в безпечне місце. Потім витягли баркас на берег і привязали до палі, але чергова сильна хвиля підхопила човен і кинула на палю. Грек підбіг до човна і ахнув: у човні була діра. Грек був сумний, і лише ввечері разом з Алі пришов до кавярні.
Грек розвозив сіль по прибережних кримських селах раз на рік і звичайно боргував. На другий день, щоб не гаяти часу, він наказав Алі лагодити човен, а сам подався гірською тропою збирати по селах довги: берегова стежка була затоплена, і з боку моря село було одрізане од світу.

Опис процесу праці.

Шоколадний торт - мій найулюбленіший десерт з самого дитинства. І ніхто не готує його так смачно, як моя матуся. Сьогодні я уважно гатиму, як її ніжні і вправні руки будуть готувати цю незрівнянну смакоту.  

Ось мама дістає з шафи потрібний посуд: полив"яні миски й скляні мисочки, складає в них потрібні продукти, які вона приготувала завчасно. Це масло, яйця, борошно, цукор, какао, ванілін, вершки та шоколад. Все це повинно мати кімнатуну температуру - це важливо!

Мама бере в руки сито і починає просіювати борошно, воно сіється у велику миску, як сніг з неба на землю, і вкриває її спочатку тонким шаром, а потім купкою. До борошна мама додає какоо і також ретельно його просіює. "Так воно набирається повітря і буде пухким", - пояснює мама.  

В іншу мисочку вона розбиває яйця, додає туди ж цукор і починає збивати електричним міксером цю суміш. Ось вона збільшилася в об"ємі приблизно утричі. Тут настає дуже відповідальний момент: мама зосереджено додає в цю масу борошно з какао, ретельно орудуючи великою ложкою, схожою на лопатку.  

"Ось майже готово", - коментує мама і викладає розчин у круглу форму. Форма відправляється у духовку, а мама починає готувати крем для торта. Збиває міксером вершки, додає ванілін, насипає цукор... Як же ж смачно усе це пахне! Так і хочеться лизнути!  

Настав час виймати корж з духовки. Ось він лежить на дерев"яній тарелі - духмяний, теплий, наче живий, парує, холоне. Тоді мама розрізає його на три тонких пласти і починає кожен змащувати кремом. Коли все закінчено, мама поливає майже готовий торт шоколадною глазур"ю. Він робиться таким блискучим, гладеньким і страшенно апетитним. Але його їсти поки не можна, треба дати йому застигнути в холодильнику хоча б півгодинки. Увечері на нас чекає справжня насолода!