6речень з твору означено-особового,бажано ще назву.

      Пропоную скласти такий твір на тему "Яку людину можна вважати незалежною?":
     Незалежна людина – це та людина, на яку неможливо вплинути думкою іншої. Я вважаю, що така особистість самостійно керує своєю поведінкою та вчинками. Її думки не залежать від того, що подумає про неї оточення. Але чи завжди незалежність – добре? На мою думку, дуже незалежні люди інколи можуть не дослухатись корисної поради у потрібний момент та потім потрапити у халепу. Проте, звинувачувати така особистість буде тільки себе.
     Незалежність – приклад сильної волі, залізного характеру. Незалежна людина завжди розраховує лише на себе, проте це не означає, що вона є одинаком. Просто вона самостійна у своєму виборі та не бажає, щоб хтось приймав важливі рішення за неї. Інколи люди обирають легший шлях. Вони радо приймають вирішення власних проблем чужою рукою, а потім перестають бути відповідальними і за власні вчинки. Отже, незалежна людина – це та людина, що самостійно несе відповідальність за власні вчинки і робить все, що не зачіпає інтересів іншої особистості.

Ми колись були малими дітьми, і цікавилися усім. В черговий раз коли ми задали своє питання сусідському дідусю, він розпочав розказувати свою легенду.

У сиву давнину, коли тільки розпочиналося на світі життя, з’явився в одному краю птах Кук, котрий їв інших пташок. Стали птахи мудрувати, як його спекатися. Вирішили, що краще їм переселитися в інші краї, тоді Кук, не маючи чого їсти, здохне.

Так птахи і зробили — полетіли на край світу, а Кука залишили самого.

Минув якийсь час. Вирішили птахи послати когось із своїх подивитися, чи ще живий Кук. Послали ластівку.

Кук, вже добре зголоднілий, забачивши ластівку, напав на неї, але в’юнка ластівка вирвалася з його лабет. Тільки кілька пір’їнок з її хвоста лишилося в Кука. От з того часу хвіст у ластівки наче обрізаний.

Повернулася ластівка й розповіла птахам про Кука. Згодом у рідні краї надумала полетіти зозуля, але вона знесла яєчка і саме збиралася їх висиджувати. За неї інші птахи погодилися пташенят висиджувати. Полетіла зозуля і також застала Кука ще живого, але вже зовсім худого і безсилого, тому стрибнула на нього і одразу заклювала. Полетіла зозуля до пташок і ще здалека закувала:

— Ку-ку, ку-ку!

Птахи повернулися в рідні краї, а зозулиних діток довелося з того часу іншим пташкам висиджувати, бо зозуля відтоді нічого більше не робить, як тільки вихваляється, що заклювала Кука.