Твір «суть української душі» за «наталка полтавка»

Тюльпани – це мої улюблені квіти. Ранньої весни крізь землю пробиваються їхні гострі листочки, а коли теплішає, тюльпани випускають бутони. Спочатку вони зелені, і зовсім не зрозуміло, якого кольору квітка розпуститься згодом. Потім поступово тюльпан набирає колір, і одного дня розкриває своє чудове обличчя назустріч сонцю. Знизу всередині голівки пелюстки жовтого чи білого  кольору, а також тичинки й маточка – виразні, яскраві. Пелюстки в тюльпана бувають різними, красивої форми, інколи гострі, інколи схожі на сердечка. Є дуже багато сортів тюльпанів, навіть чорні з порваними оксамитовими пелюстками.

КОШЕНЯТКО. Я дуже люблю домашніх тваринок. І ось нарешті батьки мені подарували на день народження кошенятко. Воно було маленьке, пухнасте, чорного кольору з білою цяточкою на лобі. Цяточка мала форму зірочки, тому всі почали називати кошеня Зірочкою. Кругленька мордочка з чорним носиком, блискучими очицями і маленькими стоячими вушками була у мого кошеняти. Яке воно було кумедне! Товстеньке, на коротких ніжках. Щоразу, коли воно мене бачило, підбігало, терлося об ноги, ніби за погратися з ним. Кошенятко мало веселу вдачу, а тому дуже швидко стало улюбленцем родини. Найбільше Зірочка любила гратися з паперовим метеликом. Кошенятко весело підстрибувало, ставало на задні ніжки, крутило голівкою. Я дуже люблю свою Зірочку і задоволений тим, що вона у мене є. РЕКС. У моєї бабусі є собака. Це велика середньоазіатська вівчарка, яка має кличку Рекс. У нього довга густа шерсть білого кольору, на спині злегка завихрена. Голова велика, мордочка видовжена, звужена до носа. Очі у Рекса темні і розумні. Дивиться він на всіх пильним, уважним поглядом. Стрункі довгі ноги заросли гладенькою шерстю. Хвіст коротенький, а з нього хвильками спадає шерсть. Рекс великий і сильний, та характер має добрий і спокійний. І хоча він уже дорослий, любить гратися з м’ячиком, бігати зі мною наввипередки. Мені подобається Рекс, і я залюбки з ним граюся. БІЛОЧКА. Одного разу я побачила на дереві у парку білочку. Золотисто-коричневу, лише кінчик хвостика білий, ніби сметаною политий. Хвіст набагато більший від самої білочки. Він пишний і пухнастий. Лапки в неї короткі з добре розвиненими пальчиками, міцними і цупкими. Завдяки гострим кігтикам тваринка швидко пересувається стовбурами дерев, легко чіпляється за гілки. Зуби у білочки міцні і гострі. Вони легко розгризають найміцніші горіхи. З усіх лісових мешканців білочки є найжвавішими, найнепосидючими і найкрасивішими звірками. Мені подобаються білочки, і я з задоволенням гаю за ними. ГОРОБЦІ. Люблю горобців. Вони гніздяться біля людських осель. Веселе цвірінькання цих сміливих і розумних розбишак доноситься з-під стріхи над моїм вікном. У горобців міцний конічний дзьоб, короткі крила, довгий хвіст. Маленькі швидкі очі сіренької задиркуватої пташки насторожено поглядають навколо. Вони весело стрибають на своїх маленьких ніжках, нервово перелітають з гілки на гілку, щось шепочуться між собою, затівають шумливі бійки. Горобці живляться насінням, ягодами, комахами, знищують ворогів саду. Я люблю гати за цими маленькими веселими пташками. Пару варіантів