- Привіт, Назаре!
- Тарасе, привіт.
- Що ти робив на цих вихідних?
- Сидів за комп'ютером, робив уроки, гуляв, читав книжку.
- О, яку саме книгу прочитав?
- "Кайдашева сім'я".
- Які враження?
- Спочатку книга була нудна. Не хотілося зовсім читати. Але з кожною сторінкою розумієш, що цей твір надзвичайно цікавий та веселий! Найбільше мені сподобалися ті моменти, де сім'я Кайдаша б'ється, свариться. Рекомендую.
- Потрібно буде прочитати! А я от захопився творчістю Пантелеймона Куліша. Його історична повість "Чорна рада" стала одним із моїх найулюбленіших творів.
- Напевно, ця книга варта того, щоб її прочитати. Бувай!
- До зустрічі!
Гарний учень
Славко пише твір. Пише, як мокре горить. То у вікно визирне, то почухається, то крадькома розгорне книжку. Не йшло в нього складати твір. Ну думає піду на вулицю може там мені ідея якась в голову прийде. Вийшов Славко на двір, а там до нього сусідська баба з своїм вичитуванням лізе : "Да що ж ти байдики б`єш, матері пішов би допоміг".
Да Славку зараз не до цього він твір думає як складати. Побіг по вулиці та невстиг він, від баби відпочити як тут прибіг до нього пес з сусідньої вулиці. В хлопчика аж мороз іде поза спиною, сам того не зрозумів як опинився на груші, що коло квартири росте. А собака гарчить, зуби сцупила та думає, якби швидше зліз Славко, щоб йому всипати перцю. Пройшло години півтори як тут прибігає захеканий хлопчик та з подивом дивиться на Славка. І тут Слава не стримав і сказав
- Я буду тебе до нових віників пам`ятати якщо забереш цю собаку! Бо мені твір писати треба.
- Добре зараз заберу, - відповів хлопчина.
Славко зліз з груші і пішов писати твір.
Как-то так)
