Відповідальність. В цьому слові кожна людина находить свій зміст і вирішує для себе, наскільки вона здатна відповідати за свої вчинки, поведінку, ставлення до будь-яких подій чи оточуючих її людей. Бути відповідальною людиною – це означає бути людиною з великою силою волі, адже потрібно завжди бути готовим прийняти будь-яку ситуацію. Тільки цілеспрямована людина, яка знає чого хоче від життя може бути відповідальною. І тоді виконувати обов’язок перед собою, а також родиною, товаришами і просто знайомими людьми з кожним днем буде легше. Часто люди намагаються уникнути відповідальності та різних обов’язків,знаходячи різні відмовки та причини.
Для кращого ознайомлення дітей з чинним законодавством стосовно відповідальності директором Томашпільського РЦСССДМ спільно з соціальним педагогом Комаргородського ВПУ було проведено виховний захід на тему «Права та обов’язки учнів, відповідальність за власні вчинки». Кожному учневі було донесено, які вони мають права та обов’язки, яку несуть відповідальність за їх порушення, а також під час бесіди кожен міг висловити свою думку, задати запитання та отримати на нього відповідь, показано науково - пізнавальні відеофільми про права та обов’язки дітей. Директор РЦ СССДМ Яна Поповська наголосила, за які порушення та злочини неповнолітні можуть нести кримінальну та адміністративну відповідальність, навела приклади, що може бути за вживання спиртних напоїв, за куріння, а також придбання неповнолітніми алкоголю.
Адже, саме від кожної людини окремо залежить те, яке життя у неї буде, чи досягне вона назначеної мети і чи здійсняться її мрії. Найголовніше у нашому житті це не тільки знати свою мету, а і добиватися її здійсненню. Треба вміти планувати свій день і своє життя так, щоб встигати по всім наміченим справам.
Объяснение:
Ми живемо в неспокійному світі відчуження людини від своєї суті. Криза людини, духовна криза людства — нині найбільша тривога світу. Людина змаліла і заплуталась у надпродукції речей, ідей та арсеналів зброї — і свої витвори вона почала ставити понад свого Творця.
Звичайно, ми в авангарді людства — у галузі революцій, руйнування традицій, самознищення. Ми перші дали світові Чорнобиль. Ми перші переживаємо кризу людини — і саме ця криза вимагає перебудови і нового мислення.
На вітрині мод зарясніло слово «духовність». Воно вже стало легким, як полова. Одні для заповнення духовного вакууму заводять духові оркестри й агітмузей у приміщенні храму. Ті почали давати служителям культу громадські доручення. Ті несуть своїх дітей до церкви охрестити, але потім не вчать їх жити по-християнському. Ті збирають матеріал про пришельців із космосу та цікавинки з індійської культури. Інші, зрештою, прикладають
духовні зусилля в науковій та мистецькій праці — і теж наче входять у сферу духовного…
Але чому ці похвальні заняття не виробляють того високого етичного ідеалізму, ефірної любові, безкорисливого служіння ідеалам, які породжувала висока віра, що йшла від Нагірної проповіді Христа?
Будівельні камінці вторинного походження можна цінувати, збирати, шліфувати, але храму з них не збудуєш. Згадаймо давній переказ про двох будівників. Одного чоловіка з тачкою, наповненою камінням, запитали: «Що ти робиш?» — «Та от звеліли возити каміння — вожу». «А що ти робиш?» — запитали другого, такого ж. — «Я будую собор святого Петра».
Собор святого Петра в Римі стоїть завдяки тому, другому. Всі великі собори минулого — це, передусім, пам’ятки високого духу. Всі великі творіння Данте, Рафаеля, Сервантеса, Шевченка — це теж творіння не пера і пензля, а творіння духу. Всі безумно одважні пошуки невідомої землі, експедиції Колумба і Магеллана йшли від одержимості духом і великої віри у великого Бога.
