Скласти план до тексту "снідайте вчасно "

Осінь-восени (і-е) - “Восени дні стають коротшими, а ночі – довшими”; село-сільский (е-і) - “Набираюсь сил од природи, од сільського повітря”; дорога-подорожній (г-ж) - “Наче подорожній, стукала у вікно обмерзла гілка плакучої берези”; книги-книжковий (г-ж) - “У кожному книжковому магазині на зустріч із нами століттями чекають мудреці та філософи, учені та чудові оповідачі”; муха-мушка (х-ш) - “В хаті тишина, мушка не забринить”; кожух-кожушок (х-ш) - “На порозі з'явилася мама, тримаючи за руку Тараса, одягненого в кожушок”; плуг-плузі (г-з) - “Не журися, вірний воле, не здихай все важче, тяжко в плузі вік ходити, та й мені не краще...”.  

Що подарувало нам сьогодення? Залежність від грошей, модернізацію суспільства, масову еміграцію за океан… Скільки віків український народ домагався права на відкрите існування?! Ми пройшли через війни, тортури, усілякі «Емські укази», революції, голод… І тепер, коли на дворі XXI століття, ми відлучаємося від свого коріння і орієнтуємося на уніфіковану й стандартизовану «масову культуру». Прикро, що навіть у сільській місцевості, де в побуті й заняттях населення збереглося чимало традиційного, зараз царить урбанізація. Чи не парадокс, що син звичайного хлібороба не вміє працювати на полі, а дочка прясти і вишивати?І де ж поділася та любов до землі, яка раніше давала можливість вижити нашим предкам?         Прикро, що люди забувають духовні традиції, народні звичаї, пісні, одяг…Адже не кожна країна у світі може похвалитися такими скарбами! Не кожна має таку духовну спадщину! Традиційна етнокультурна інформація може зберігатися тільки передаючись від покоління до покоління, несучи в собі коштовний вантаж. Звертання до традицій не означає нехтування можливостей сьогодення. Тільки осмисливши минуле, дізнавшись витоки своєї культури та історії, можна не тільки чіткіше зрозуміти сьогодення, а й правильно обрати шлях розвитку.