4безсполучникових речення з повісті "тарас бульба"

Екологічні проблеми є світовими, оскільки загрожують здоров'ю і життю людської цивілізації загалом. вони зумовлюють необхідність вивчення факторів, що сприяють виникненню екологічних негараздів, одним із яких є демографічний. між чисельністю, темпами зростання населення, з одного боку, і темпами приросту сукупного суспільного продукту, що ється збільшенням забруднення природного середовища, - з іншого, існує тісний взаємозв'язок. нині увага людей звернена до майбутнього планети. все людство стурбоване її екологічним станом, виснаженням природних скарбів. прогресують голод, захворювання, злочинність, особливо серед дітей, дитяча смертність, зменшення народжуваності людей, про що свідчать цифри, обнародувані мвс україни: 95 % підлітків не мають чим зайнятися після уроків; 20 % - засуджених за крадіжки, виховувались у родинах, які формально вважались благополучними. за мотивами бездуховного виховання в родинах та через скрутне матеріальне становище підлітки скоїли від 2 до 20 % злочинів у 80-90-х роках минулого століття.   швидко прогресує наркоманія серед молоді, а як наслідок - наркозлочинність. кожний другий громадянин україни не доживає до 60 років, а 57 % студентів різних за профілем вузів у більшості країн снд мають хронічні захворювання, насамперед пов'язаних із порушенням нервової системи, лише один з десяти першокласників сьогодні не має патології. за період навчання у школі кількість хронічних захворювань у дітей збільшується в 1,5-2 рази. третина новонароджених має певні генетичні вади, а кожна 17-та дитина народжується психічно неповноцінною. народження великої кількості дітей з зумовлює ріст і без того високих показників інвалідизації населення. сьогодні в україні налічується майже 150 тис. дорослих інвалідів з дитинства і понад 160 тис. дітей-інвалідів.   змінити цю тенденцію, що має коріння в духовному зубожінні можна тільки у тому разі, якщо батьки, учителі будуть щоденно працювати з учнями і прищеплювати їм загальнолюдські духовні цінності - основи здорового способу життя.

Один раз у бібліотеці ми побачили за вікном годівницю. До неї по черзі підлітали синиці й, схопивши насіннячко, відразу летіли ладь- А ще вони люблять сало, – почули ми за спинами голос бібліотекарки Зої Михайлівни. – Тільки воно повинне бути несолоним, тому що птах занедужає- А хліб синиці їдять? – запитав я- И хліб, і пшоно… Що дасте, то й з’їдять. Зима все-таки…Нам теж схотілося влаштувати годівницю птахам будинку на балконі. Сказано – зроблено. Проблем з матеріалом не виникло. Для годівниці ми взяли прозору пластмасову коробку з-під печива. У її стінках по сторонах цвяхом зробили отвору, через які протягли лісочку. Потім прикріпили її до поруч на балконі. Годівниця готова. Насіння синицям купили на ринку. Цікаво, що там, де торгують насіннями, синиць не побачиш. Там бешкетують горобці. Вони зграйками підлітають до численних розкритих мішків з насіннями, виставленим на продаж, і крадуть його. Коли йдеш поруч, здається, що от-от наступиш на горобця. Дерева нагадують пташиний базар: вони, начебто плодами, засіяні горобцями, які голосно кричать і навіть б’ютьсяБудинку ми насипали насінь у годівницю й почали гати. На відміну від базару, жодного горобця біля годівниці не було. Вона відразу ж стала їдальні для синиць. Вони по черзі поринали в годівницю, вистачали насіннячко й відразу летіли ладьЯкось прилетіли горобці. Скориставшись тимчасовою відсутністю синиць, вони зграйкою впорхнули в коробку-годівницю й, розштовхуючи один одного, просто в годівниці насолоджувалися насіннями. Синиці ж, як ми помітили, сідають із насіннячком на галузь дерева й уже там їдять ласощіОдин раз я сидів за письмовим столом, коли почув на бляшаному карнизі за вікном дріб численних пташиних лабетів. Виглянувши у вікно, я побачив на карнизі синиць. Перевів погляд на годівницю, а там… клювала насіння якийсь більший птах. За мінуту до нього приєдналася ще одна. Вона була темно-сірої, із блакитним пером, біля хвостика ця перинка ставала білимПтаха, назва яких ми не знали, наївшись, полетіли. Потім ми наповнили годівницю насіннями, і хазяями їдальні на нашім балконі знову стали синиці. Якийсь час ми не купували насінь, і годівниця пустувала. Але якось, прогулюючись по парку, ми побачили більших птахів. Батько помітив, що вони схожі на тих, які прилітали до нас на балкон за насіннямиЯ не погодився, тому що в цих птахів фарбування було світла, а в наших балконних гостей вона була темно-сірою. Але зустріч із цими птахами в парку нагадала нам про те, що, поки зима, пташина їдальня не повинна пустувати. По дорозі назад ми зайшли на ринок, купили насінь, і годівниця ожила