Використовуючи формули ввічливості скласти діалог у яких обговорюються подані нижче ситуації. 1)чи підготували ви матеріали до звітної роботи 2) чому ви запізнилися на роботу 3)чи поїдете ви на наукову конференцію до харкова 4)як мені підготувати виступ на нараді

Черепаха - надзвичайна тварина, що може жити в будь яких умовах і головне довго. З глибини віків, ці плазуни викликали в людей цікавість, адже немає нікого, схожого на них.

Черепаха дуже старий рід плазунів, бо вони походять ще з часів динозаврів і, майже, на відрізняються від себе тодішніх.

Сьогоднішні черепахи стали більш малими за розмірами. Їхні пращури були набагато більшими і сильнішими. Це зумовлено тим, що з'явилося більше видів, як на суші, так і у воді, а також тим, що люди почали їх виловлювати.

Гадаю, ці тварини дуже цікаві, вони оповиті легендами та різноманітними міфами. Найвідоміший міф, зв'язаний з ними це теорія, що Земля пласка і стоїть на одній панцирній, трьох слонах і китах, які балансують у тьмяному, нескінченому всесвіту.

Багато людей вірять, що черепаха дуже повільна, але це зовсім не так. Коли цій чотириногій загрожує небезпека, вона може розвивати швидкість навіть до 10 км/год! Якби ці маленькі тваринки були повільними, то вони б не прожили й хвилини, адже народжуючись на березі, їм потрібно якомога швидше дістатися води, щоб їх не з'їли чайки та інші птахи.

Черепахи також є незамінною частиною харчового ланцюгу. Водяні родичі динозаврів поїдають маленькі організми та водорості, а ними харчуються акули, птахи, їхніми яйцями - койоти. Сухопутні ж - опалі гілки, фрукти, гриби та овочі, а їх - хижі ссавці.

На мою думку, всі тварини важливі і неважливо де і скільки вони живуть, адже всі вони займають своє місце у природі.

Останнім часом я помітила, що мої однокласники мало звертають увагу на добрі чи погані вчинки наших однолітків. Та стався один випадок, який змусив і мене, і моїх ровесників замислитися над тим, що сталося. 
Я відвідую заняття школи карате. Стало відомо, що Ігор П. із нашої групи дуже сильно вдарив дівчинку — однокласницю. Ми знали, що за Ігорем давно закріпилася слава першого бешкетника в школі. Але щоб ось так... Тренер довго розмовляв із батьками Ігоря й дівчинки, а потім було прийняте рішення. 
На одне з тренувань прийшли батьки обох сторін. Ми вишикувалися в дві шеренги. Ігор роздягнувся до пояса й пройшов через наш стрій, а ми, доторкаючись до нього своїми поясами, висловлювали своє обурення. Ігор плакав. Йому не було боляче, він плакав від сорому за свій вчинок. Далі він підійшов і вибачився перед усіма: перед дівчинкою, її батьками, своїми батьками, перед тренером, і перед кожним із нас. Я думаю, що це буде йому уроком на все життя. Ігор після цього дуже змінився, навіть сам став зупиняти бешкетників, які негідно поводили себе в школі.