Правопис прислівників Прислівники, утворені злиттям прийменників з іменниками, що пишуться разом (надворі, нагору, вдень), треба відрізняти від однозвучних сполучень прийменників з іменниками, які пишуться окремо: на дворі, на гору, в день. Іменник завжди називає якийсь конкретний предмет, а прислівник вказує на місце, напрямок, час: нагорі— на горі, удень — у день, надворі — на дворі, укінці — у кінці, назустріч — на зустріч. Наприклад: Зверху цього не видно — З верху гори видно далеко; Знаю правило напам’ять — Якщо на пам’ять не покладаєшся, запиши. Окремо пишуться ті прислівники, де іменник зберігає своє значення: до речі, на жаль, до вподоби, без упину. Найчастіше вживаються в них такі прийменники: без — без пуття, без угаву, без упину, але безвісти, безперестанку; в (у) — в міру, в ногу, уві сні, у вічі, але впам’ятку, вгору; з — з розгону, з переляку, з радості, але зсередини, зверху; на — на жаль, на щастя, на добраніч, але нарозхват, нанівець; під — під силу, під вечір, під кінець; по — по суті, по щирості, по честі, але повік, поночі. В окремих випадках прислівники й однозвучні з ним відмінювані слова з прийменниками можна розрізняти наголосом: набік — на бік, надворі — на дворі, навіки — на віки. Разом пишуться: - Прислівники, утворені від короткої форми прикметника: допізна, замолоду, згарячу, зліва, помалу, сповна. - Прислівники, утворені сполученням прийменника, крім по, з числівником: учетверо, натроє, вперше, спершу. - Першою частиною яких є частки: де-, що-, аби-, ані-, чи-, як-, не-, ні-, що стають префіксами: щотижня, абикуди, аніскільки, чимало, несхитно, нізвідки. Запам’ятайте! У постпозиції частка що пишеться окремо від слова, з яким уживається: дарма що, хіба що, тільки що, поки що. - Прислівники, утворені злиттям з іменником, який уже не вживається: навпростець, восени, дощенту. - Прислівники, утворені від кількох основ: мимоволі, привселюдно, стрімголов, чимдуж, нашвидкуруч (на швидку руку). - Прислівники, утворені сполученням прийменника із займенником: нащо, почому, внічию, втім, але за віщо. Через дефіс пишуться: - Прислівники, в яких повторюються основи: видимо-невидимо, ледве-ледве, близько-близько, сполучення синонімів чи антонімів: без кінця-краю, видимо-невидимо, більш-менш, часто-густо, тяжко-важко. - Прислівники, утворені від прикметників і займенників із префіксом по- і суфіксами -ому (-єму), -и: по-українському, по-українськи, по-батьківському, по-нашому, по-твоєму, по-братерськи, по-літньому, по-доброму та від порядкового числівника на -е: по-перше, по-десяте, по-четверте. - Складні прислівники з частками -будь, -небудь, казна-, хтозна-, -то: будь-хто, де-небудь, казна-коли, будь-де, де-небудь, так-то, казна-коли. - Складні прислівники, утворені з двох прислівників: десь-інде, вряди-годи. Окремо пишуться: прислівникові сполучення, утворені з двох іменників, іноді розділених одним або двома прийменниками: кінець кінцем, одним одна, раз у раз, рік у рік, сам на сам, час від часу, день у день, рука в руку, раз від разу. Через два дефіси пишуться прислівники: пліч-о-пліч, віч-на-віч, всього-на-всього, будь-що-будь, як-не-як, хоч-не-хоч, де-не-де, коли-не-коли, як-не-як. Перша частина пишеться окремо, а дві наступні — через дефіс у прислівниках: не сьогодні-завтра, без кінця-краю, з діда-прадіда, з давніх-давен. Написання и, і в кінці прислівників: - Після г, к, х пишеться и: навкруги, мовчки, трохи. - У кінці прислівників з префіксом по- після ж, ч пишеться и: по-вовчи, по-заячи. - В інших — після ч — і: поночі, тричі. - See more at: http://shkolyar.in.ua/pravopys
