Увечері взимку, я безперестанку дивувався красі морозного мережива на вікні домівки. Раптом вранці я помітив, як мереживо з віконця зникло: все навколо розтануло, більше немає тих сніжних пагорбів скраю вікна білизни дерев, а потім напрочуд весело, мрійно стало мені. Я вийшов з домівки і зрозумів, як непомітно настала весна. Дививсь я зліва направо, зправа наліво як летіли небом ластівки.
