Я живу у місті Києві, яке було засноване ще в 5 столітті. Це найбільший індустріальний, науковий і культурний центр України. Багато вулиць, площ, проспектів у моєму місті. Всі вони мають і своє обличчя, і біографію, і славу.
Я мешкаю на Оболоні, цей район вражає своїми масштабами, щедрою зеленню і чистотою.
Великою магістраллю весь час їдуть машини, автобуси. Веселі трамваї видзвонюють своїми переливчастими дзвіночками. На вулиці вишикувалися розважальні центри, школи, магазини, кафе. Охайні одноповерхові будівлі чергуються з великими п’яти- і шістнадцятиповерховими будинками.
Моя вулиця подобається мені завжди. Вона чарівна восени, коли дерева вбрані в різнобарвні шати. Приємно йти по опалому листю, вслухаючись у шарудіння… А взимку! Це ж казковий витвір із снігу! Весною розливається смачний аромат бруньок на тополі, березі. Влітку густа зелень дерев дає жадану прохолоду.
Для мене рідна вулиця краща від усіх інших місць!
Людина має бути чемною, якщо хоче добре жити серед людей. Кожна людина постійно спілкується з іншими. Цього уникнути не можна, якщо не жити десь на безлюдному острові. Якщо люди не будуть дотримуватися правил поведінки та норм ввічливості, життя у сучасному місті перетвориться на суцільний стрес для всіх. Люди будуть безперервно лаятися один з одним, бо людей багато, і завжди у натовпі знайдеться людина, у якої, наприклад, поганий настрій. Якщо людина добре вихована, то вона цього не покаже. Але якщо людина погано вихована і не поважає інших, то безумовно виникне конфлікт. Тому людям треба бути ввічливими і чемними, щоб добре спілкуватися один з одним, бо хамів ніхто не любить і не поважає.
