Ми всім класом розмовляли по нашого класного керівника. В кожного учня прозвучала своя думка. Ось думка поганого учня: наша класна керівничка мене ненавидить. Ставить одні двійки, а в кінці тижня незадовільну поведінку. А ось класний керівник очима хорошої учениці: наша класна керівниця дуже добра. Вона всіх любить, і нікого ненавидить.Просто коли учень погано навчається, авжеш йому будуть двійки, і коли погано поводиться буде погана поведінка. У кожного учня був свій погляд на класного керівника.
Наближається Новий рік - найвеселіше, самий добрий і найулюбленіше свято лісових мешканців. Сорока вже давно облетіла всіх звірів, нагадуючи їм про свято. Але вони і самі почали до нього готуватися. Ось бельчиха вчить своїх дітей вітатися з почесними гостями. Вона чемно киває головою і махає хвостом. Білченята важливо повторюють за нею, але у них виходить незграбно і смішно. А ось косою. Він готує подарунки, радіючи, що Дід Мороз доручив йому таку важливу справу.
А це що за замет? Він ще й рухається! Та це ж білий ведмідь, один із заморських гостей. Ведмідь прийшов раніше, боячись запізнитися через свою незграбність. А тут його місцеві родичі зачісують до Нового року ведмежат. Вони прокинулися від сплячки тільки до свята. Як тільки він закінчиться, ведмеді сховаються в свій барліг - досипати. У передсвяткових клопотах час проходить швидко. Ось великий лось вдарив три рази в барабан, скликаючи всіх на Святкову галявину. На галявині стоїть найкрасивіша ялинка Великого лісу. Ніколи ще ялинка не була така красива, як у цьому році. На ній висять золоті шишки і горіхи, смачні цукерки і пряники. А на вершині велика червона зірка. Прикрашали її птахи, і тепер вони розсілися на лапах святкового дерева і співають новорічні пісні. Звірі завели веселий хоровод навколо красуні ялинки.
В цей день образи прощалися, вороги ставали друзями, тому сова і миша водили хоровод поруч, лисиця розмовляла з тетеревом, а білченята каталися на вовка. Вони вже встигли забути все, чому вчила їх сьогодні мама-бельчиха, і махали лапками, вітаючи гостей. На галявині були й заморські гості: кенгуру, зебри, незграбні тюлені, миленькі коали, мавпи, папуги і навіть цар звірів - лев. Були всі, крім зайця. Ведмідь першим помітив, що його немає, і вже зібрався піти додому до косому, як раптом усі замовкли.
Вдалині почувся дзвін срібних дзвіночків. Він все посилювався, на галявину влетіла трійка коней з срібними копитами, а в санях сиділи Дід Мороз і заєць. Заєць важливо притримував мішок з подарунками. Вони спустилися з саней. Тут Дід Мороз вдарив своєю палицею три рази про землю і все навколо засяяло. Заіскрилися сніжинки, шишки і горіхи на ялинці, запалилася зірка на її вершині. Дід Мороз почав роздавати подарунки присутніх. Кожен отримав те, про що мріяв. Радості не було меж. Отримавши подарунки, звірі почали танцювати від радості. Ось танцює білий ведмідь, і хто скаже, що він неповороткий? Танцював і сам Дід Мороз. Лісові жителі дякували його за чудові подарунки і за веселе свято. А наші знайомі білченята вже каталися на конях з срібними копитами. Їм було весело, вони раділи з того, що каталися на конях Діда Мороза. Але коли Дідусь зібрався в інший ліс, білченята засумували. Тоді Дід Мороз пообіцяв їх взяти з собою в наступному році.
Наближався ранок. Гості стали розходитися. Від їх бенкету не залишилося нічого, крім гарячих сніжинок. І коли ти, мій друг, побачиш блискучі сніжинки, знай, що їх запалив Дід Мороз для лісових мешканців.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
