Кажуть, що історичні архітектурні пам’ятки на своєму віку бачили чимало баталій. Чим старіша споруда, тим більше таємниць зберігає вона у своїх стінах. І можна багато цікавого почути від цих стін, якщо вміти слухати.
Перлиною Буковинського краю вважають Хотинську фортецю. Ви тільки уявіть, що історія фортеці починається ще в тринадцятому столітті. За цей час її безліч разів руйнували, знищували. Але міцні стіни знову виростали на пагорбі, обороняючи рідне місто.
бажають поринути в історію України, насолодитися її краєвидами. На жаль, до наших часів зберігся лише сам замок. Кремезна фортеця розташована на високому пагорбі. Тому її з легкістю можна побачити з різних куточків міста. Стіни укріплені п’ятьма вежами, сполучені між собою бойовим коридором. Одна із веж має браму, до якої підведений дерев’яний міст.
Хотинська фортеця стала державним історико-культурним заповідником. Її зараховують до семи чудес України. Справді, має ця споруда щось таємниче, незвідане, навіть стіни зберігають дух стародавніх легенд. Кажуть, що в цих місцях заховано безцінні скарби. І, можливо, колись їх нарешті знайдуть.
Объяснение:
Одного разу, коли я залишився в будинку сам, вирішив спекти млинці. Я бачив, як печуть млинці бабуся і мама, і мені здалося, що ця справа неважка. У кулінарній книзі я прочитав рецепт, у холодильнику знайшов усі продукти. Я злегка підігрів молоко в каструлі, змішав із розбитими яйцями, насипав борошна, додав цукор, сіль і ретельно все розмішав. Мені здалося, що тісто занадто рідке, тоді я знову додав борошна. Нарешті настав відповідальний момент випікання млинців. Бабуся глибокою ложкою ллє на сковорідку тісто, потім погойдує її, розподіляючи масу рівномірно, але я для економії часу почав лити в сковорідку тісто просто з каструлі. "Може, млинець буде товстуватий, — подумав я, — але це не лихо, головне, щоб було смачно". Перевернути млинець і зняти його зі сковороди я не зміг. Вийшло, як у тому прислів'ї: кому сирого тіста. Ні перший, ні наступний млинець не спеклися в мене як годиться. Я обпік пальці і вже був не радий, що взявся за ці млинці. Кінець моїм мукам поклала бабуся. Ввійшовши до кухні, вона сплеснула руками й ойкнула. І було від чого: я весь у борошні, на тарілці, у сковороді шматки погано випеченого тіста, чад у кухні.
