Зима. Все поснуло. Лише горобина не спить. Вона чекає на своїх маленьких крилатих гостей: синичок,снігурів та інших.В холодну зиму ці "друзі" виручають один одного. Горобина,своїми ягодами підгодовує птахів.бо метіль та зима проти малих створінь. Тим часом ,птахи, розважають щедру рослину.
І ось гості прилетіли.
-Добрий день,вам,пташечки!-каже горобина.
-Добрий,добрий,пані Горобинонька!-відповідають пташки.
Всі їдять і хрумкають,так вдячно,що одразу розумієш,будь-що в зимку замерзене,але не серце.Горобина хороша рослина
І,мабуть,над усе до загину треба віри людині в людину. Світ отой напівзабутий,здається,нині зітканим з туману. А мені,будь ласка,бубликів в’язку. Я мислю - отже існую. У калині,кажуть,живе материнська любов і мудрість. Буває,часом сліпну від краси.
ІІ. Перепишіть текст, розставляючи пропущені розділові знаки.
Рости,моя пташко,мій маковий цвіте,розвивайся,поки твоє серце не розбите . Пусти мене,мій батеньку,на гори,де ряст весняний золотом жаріє. Спи,дитятко,сном міцним. Ой,не ходи,Грицю, та на вечорниці. Васильки у полі.васильки у полі,і у тебе, мила,васильки з-під вій. Де ти бродиш,моя доле?
