Н.в. тисяча дев'ятсот сімдесят два
Р.в. тисячі дев'ятисот сімдесяти (сімдесятьох) двох
Д.в. тисячі дев'ятистам сімдесяти (сімдесятьом) двом
З.в. тисячу дев'ятсот сімдесят (сімдесятьох) два (двох)
О.в. тисячею дев'ятьмастами сімдесятьма (сімдесятьома) двома
М.в. тисячі дев'ятистах сімдесяти (сімдесятьох) двох
Н.в. шістнадцять
Р.в. шістнадцяти (шістнадцятьох)
Д.в. шістнадцяти (шістнадцятьом)
З.в. шістнадцять (шістнадцятьох)
О.в. шістнадцятьма
М.в. шістнадцяти (шістнадцятьох)
Н.в. дев'яносто п'ять
Р.в. дев'яноста п'ятьох
Д.в. дев'яноста п'ятьом
З.в. дев'яносто п'ять (п'ятьох)
О.в. дев'яноста п'ятьма (п'ятьома)
М.в. дев'яноста п'ятьох
Тема: зображення життєрадісного настрою, ніжного ліризму та оптимізму ліричної героїні
Головна думка: заклик бути життєлюбом та оптимістом («Пролітаю між людьми похмурими»)
Провідний мотив: радіти кожній миті та дивитися на труднощі оптимістично, щоб життя не було похмурим (прагнення переповнити кожну мить життя)
Рід літератури: лірика
Вид лірики: громадянська (патріотична)
Збірка: «О краю мій» (1999)
Жанр: вірш
Художні засоби
Епітети: безжурний вітрогон, людьми похмурими
Персоніфікація: «радість тулиться»
Метафора: «поле перед нами стелеться», «пролітаю між людьми», «козачка вдаряю»
Порівняння: «радість..., як безжурний вітрогон-хлопчина», «рветься, як метелиця, ніби поле перед нами стелиться, ніби зникли авта й мотоцикли»
Повтори (анафора, єдинопочаток): «Ніби поле перед нами стелиться, Ніби зникли авта й мотоцикли».
Риторичний оклик: «І сама я на ногах не встою … Бо хлопчина не дає спокою
