Укажіть речення, у яких є перехідні дієслова: а) соловейко в темному гаї перший промінчик сонця вітає (л. забашта). б) ніхто свого щастя-долі не вгадає (м. стельмах). в) писати тільки правду. не зраджувати її ні за яких обставин (о. довженко). г) над водою пропливло легеньке білосніжне павутиння
(ю. збанацький). ґ) на високих жовтогарячих шпилястих тополях скрилося осіннє сонце (я. баш).

 Был у Короля Глагола - страны Русский Язык - брат (тоже Глагол), и вот уже много лет о нём ни слуху ни духу. А жил он в маленькой деревушке на краю государства. У Глагола бедного была жена Наречие. Однажды родился у них сын – звали его Деепричастие.
      Но бедно жила крестьянская семья. И не было у них имущества, и жизнь их была тяжела. Был Деепричастие похож на маму – он никогда не изменялся, и был непослушным, что ему не говори он всегда оставался неизменным.
      Хотя отец научил всё-таки его быть совершенным и несовершенным. Это всё, чему он научился, потому что учится он не любил и учителей не слушался.
      Деепричастие очень любил делать лапти-суффиксы, и каждая пара на другую не похожа была. На все случаи жизни! К одним друзьям-глаголам он ходил в лаптях "–а" или "-я", к другим в "-в", "-вши" или "-ши".
      Когда он гуляет с друзьями, к ним прибегают запятые – сёстры-близняшки и идут рядом с Деепричастием. Лишь после того, как компания расходилась, запятые убегали домой, оставляя наше Деепричастие в полном одиночестве.
      Так и жил сын Глагола Бедного и Наречия – Деепричастие.

Толя — син хазяїна будинку, у якому жила родина Федь­ка, — був дитиною ніжною, делікатною та смирною з “не­винними синіми очима”. Завжди чистенький і чепурненький, він зовсім не мав нахилу “до Федькових забав” і ста­вився з погордою до мужицьких дітей. Але якась невідома сила тягнула його до халамидника. Толя — хитрий і підступний: він підбив Федька на ризиковану подорож по кризі, мріючи про те, що той злякається, а хлопці з нього посміються. А інша його вада — заздрість — штовхає його самого на кригу. Федько рятує Толю, ризикуючи власним життям, а цей брехун ще й звинувачує його в тому, у чому був винен сам. Бешкетник виявився справжнім героєм і благородною людиною: хлопець збрехав перший раз у житті, щоб захис­тити зляканого Толю від розгніваного батька, але заплатив за своє благородство надто дорогою ціною — власним життям. Толя навіть після смерті Федька не відчуває власної вини, навіть забирае чижика, збрехавши матері хлопця, ніби виграв його. Він підлий і дріб’язковий. Толя — егоїст, який думає тільки про себе, його не цікавлять почуття й думки інших, він не знає, що таке честь, совість, благородство, що значить бути справжнім другом. Йому притаманні підлість, брехливість, хиткість, зрадливість, заздрість, пихатість та егоїзм. Я впевнений у тому, що в Толі ніколи не буде друзів, і мені б дуже хотілося мати такого чесного, благородного й сміливого друга, яким був Федько.