ответ:Які вони, сучасні Журдени?
Твори, що ввійшли до скарбниці світової класики можна розділити на два види: епохальні і вічні. Епохальні твори відображають тенденції притаманні певному конкретному періоду, а вічні – це ті, що не втрачають своєї актуальності ніколи. Саме до категорії вічних творів належить іронічна комедія Мольєра „Міщанин-шляхтич”. Автор піднімає складну і суперечливу проблему сліпого бажання людини здаватися більш значною ніж вона є насправді. Це явище характерне і для нашого часу, адже так часто сучасні люди вдягають чужі маски, які їм зовсім не пасують і стараються грати роль, яка їм не по зубах.
Головний герой п’єси пан Журден , є одним з найбільш кумедних персонажів світової літератури. Над ним потішаються, як і дійові персонажі, так і читачі. А справді, що може виглядати більш комічно ніж підстаркуватий торговець, що несподівано захотів стати аристократом. Це бажання є настільки сильним, що Журден, всупереч своїм обмеженим здібностям, старається робити речі, які йому геть не виходять: він вчиться співати, хоча зовсім не має музичних даних, вивчає кілька танців, які вдаються йому жалюгідно, махає шпагою, хоча від природи він неповороткий. Всі навколо гають за цією комедією і підіграють Журдену, вони кажуть йому те, що він хоче почути, заради власної вигоди вдаються до грубих лестощів. Проте головний герой не хоче помічати цієї брехні, він всіма силами старається дотримуватися стандартів дворянства, живе в світі власних ілюзій, де бачить себе великим вельможею.
Зараз більше немає ні дворянських титулів, ні аристократії, але люди й далі прагнуть вдягнути на себе маску, сховати під нею своє справжнє обличчя, приховати свою сутність. У всі часи були ті, кого не задовольняло їхнє життя, соціальний статус чи матеріальний стан. З такої ситуації є два виходи ший і складніший ший варіант і вибрав для себе пан Журден. А полягає цей вихід у тому, що людина, незадоволена зовнішнім світом, будує свій власний вигаданий світ ілюзій. Вона живе в ньому, свої мрії сприймає як реальність, дивиться на оточуючих через призму власної вигадки. Але рано чи пізно, цей так званий „замок з піску” руйнується і людина опиняється з одним лише розчаруванням. Особа, котра обрала для себе складніший варіант, мусить тяжко працювати для досягнення своєї цілі, але в результаті її праця приносить бажані плоди, бо немає нічого неможливого головне вірити в себе і не боятися наяву, а не в уяві міняти свою долю. Це підтверджують слова видатного політичного діяча Великобританії Вінстона Черчилля: „Коли ти кажеш, що щось можеш або чогось не можеш, ти завжди маєш рацію.”
П’єса Мольєра „Міщанин-шляхтич” – це історія життя слабкої особистості, яка дозволяла іншим себе обманювати і сама собі брехала. Головний герой п’єси, пан Журден, не хоче ні чути, ні бачити правди, бо істинна далеко не така солодка, як мед лестощів. А змінити щось в реальному житті набагато складніше ніж втекти у власний примарний світ ілюзій та мрій.
Объяснение:
При отсутствии у противника противотанковых средств, БТР может поддержать стрелков (пехоту, МП, ВДВ) огнём бортового оружия.[1]
Ранее — в период Первой мировой войны и после — классифицировался как транспортный танк или танк-транспортёр.
По советской классификации 1933 года «О системе броневого и танкового вооружения РККА» назывался транспортёр пехоты (на шасси лёгкого трактора или танка).
Ближайшие по классу к бронетранспортёру (в некоторых государствах нет этого разделения) машины — боевые машины пехоты (БМП) и боевые машины десанта (БМД). Разница между ними в тактическом назначении и, следствие, в балансе боевых и транспортных функций. БТР в основном разрабатывался как защищённое транспортное средство пехоты, а БМП и БМД должны и непосредственно поддерживать мотопехоту (мотострелков) огнём орудия и пулемёта во всех видах боевых действий[2]. Хотя на многих БТР мощные крупнокалиберные пулемёты, их вооружение, как правило, не стабилизированно и с упрощёнными прицелами, что ограничивает его применение в основном для самообороны. БМП и БМД отличаются от БТР лучшей защищенностью и большей огневой мощью. БТР же, имея колёсный ход, значительно превосходит их в скорости по хорошим дорогам. В свою очередь, БМД отличается парашютного десантирования. БТР по сравнению с БМП и БМД обычно имеет значительно меньшую стоимость в производстве из-за отсутствия на нём сложного и высокотехнологичного боевого оборудования.
В последнее время разработаны варианты гусеничных БТР на базе танков с противоснарядным бронированием. Так различия между гусеничными БТР, БМП и БМД по боевым свойствам практически исчезают. Внешне отличить такой БТР от БМП можно только по основному вооружению, которое у БТР, как правило, пулемётное, а у БМП — пушечное или ракетно-пушечное с калибром пушки 20 мм и больше. Тем не менее ряд тяжёлых бронетранспортёров, как БТР-Т, имеет вооружение калибром свыше 20 мм, что фактически стирает границу между БТР и БМП. Другое менее бросающееся в глаза отличие, — БМП и БМД, в отличие от БТР, значительно более защищены от поражающего действия ядерного оружия.
Для БТР, в отличие от танков[3], тип движителя не оговорён, поэтому среди БТР есть и гусеничные и колёсные.
Колёсные БТР имеют ряд преимуществ по сравнению с гусеничными. Прежде всего это больший ресурс работы и высокая техническая надежность. Возможность использования стандартных узлов и агрегатов гражданских автомобилей упрощает ремонт и обслуживание, а также удешевляет производство колёсных боевых машин.
Применение в колёсных машинах новых технических и технологических решений значительно повысило их боевые качества, в том числе проходимость вне дорог, броневую защиту и вооружение, что приблизило боевые качества колёсных БТР к гусеничным[4
Объяснение:
