ответ:Які вони, сучасні Журдени?
Твори, що ввійшли до скарбниці світової класики можна розділити на два види: епохальні і вічні. Епохальні твори відображають тенденції притаманні певному конкретному періоду, а вічні – це ті, що не втрачають своєї актуальності ніколи. Саме до категорії вічних творів належить іронічна комедія Мольєра „Міщанин-шляхтич”. Автор піднімає складну і суперечливу проблему сліпого бажання людини здаватися більш значною ніж вона є насправді. Це явище характерне і для нашого часу, адже так часто сучасні люди вдягають чужі маски, які їм зовсім не пасують і стараються грати роль, яка їм не по зубах.
Головний герой п’єси пан Журден , є одним з найбільш кумедних персонажів світової літератури. Над ним потішаються, як і дійові персонажі, так і читачі. А справді, що може виглядати більш комічно ніж підстаркуватий торговець, що несподівано захотів стати аристократом. Це бажання є настільки сильним, що Журден, всупереч своїм обмеженим здібностям, старається робити речі, які йому геть не виходять: він вчиться співати, хоча зовсім не має музичних даних, вивчає кілька танців, які вдаються йому жалюгідно, махає шпагою, хоча від природи він неповороткий. Всі навколо гають за цією комедією і підіграють Журдену, вони кажуть йому те, що він хоче почути, заради власної вигоди вдаються до грубих лестощів. Проте головний герой не хоче помічати цієї брехні, він всіма силами старається дотримуватися стандартів дворянства, живе в світі власних ілюзій, де бачить себе великим вельможею.
Зараз більше немає ні дворянських титулів, ні аристократії, але люди й далі прагнуть вдягнути на себе маску, сховати під нею своє справжнє обличчя, приховати свою сутність. У всі часи були ті, кого не задовольняло їхнє життя, соціальний статус чи матеріальний стан. З такої ситуації є два виходи ший і складніший ший варіант і вибрав для себе пан Журден. А полягає цей вихід у тому, що людина, незадоволена зовнішнім світом, будує свій власний вигаданий світ ілюзій. Вона живе в ньому, свої мрії сприймає як реальність, дивиться на оточуючих через призму власної вигадки. Але рано чи пізно, цей так званий „замок з піску” руйнується і людина опиняється з одним лише розчаруванням. Особа, котра обрала для себе складніший варіант, мусить тяжко працювати для досягнення своєї цілі, але в результаті її праця приносить бажані плоди, бо немає нічого неможливого головне вірити в себе і не боятися наяву, а не в уяві міняти свою долю. Це підтверджують слова видатного політичного діяча Великобританії Вінстона Черчилля: „Коли ти кажеш, що щось можеш або чогось не можеш, ти завжди маєш рацію.”
П’єса Мольєра „Міщанин-шляхтич” – це історія життя слабкої особистості, яка дозволяла іншим себе обманювати і сама собі брехала. Головний герой п’єси, пан Журден, не хоче ні чути, ні бачити правди, бо істинна далеко не така солодка, як мед лестощів. А змінити щось в реальному житті набагато складніше ніж втекти у власний примарний світ ілюзій та мрій.
Объяснение:
Да, это возможно. Для решения достаточно нарисовать маршрут который гарантирует нахождение клада за 26 шагов или меньше (предположим что мы начинаем свой путь в левом верхнем углу, это не нарушает общности, т.к. в любом другом случае, можно просто повернуть рисунок на нужное количество градусов, так чтобы начало маршрута на рисунке, совпадало с началом маршрута на поле). Для этого, воспользуемся тем фактом что металлоискатель может обнаружить клад на одной из соседних клеток, поэтому если при прибывании на клетке, металлоискатель не подал сигнал, это означает что на всех клетках вокруг данной клетки, точно не находится клад. Маршрут который я нарисовал обозначен так - серая полоска обозначает маршрут человека с металлоискателем, красный плюс обозначает клетку где может находиться клад. Каждый раз когда мы передвигаемся по клеткам, существует три развития событий:
1. Либо клад находится на клетке на которой мы стоим.
2. Либо клад находится на соседней клетке.
3. Либо металлоискатель не подал сигнал вовсе, в данном случае следует двигаться дальше по маршруту.
Данный маршрут состоит из 22 шагов (понятное дело что не имеет смысла ступать на одну и ту же клетку два раза), следовательно, если в какой-то момент произойдет событие 1, то мы нашли клад пройдя не более 26 шагов.
Если же в какой то момент произойдет событие 2, то нам надо всего-то проверить максимум 5 клеток (т.к. соседние клетки клетки в маршруте не стоит проверять) если это произошло где-то в середине маршрута, в общем это займет в итоге меньше чем или точно 26 шагов, т.к. если мы совершили n шагов (где n<22) то нам придется проверить в крайнем случае 5 клеток, т.е. сделать еще 5 шагов, в итоге получаем n+5 шагов, что меньше чем 27. Однако, если же мы уже все 22 шага по данному маршруту, то как видно из рисунка, нам придется проделать в крайнем случае еще 2 шага, что в общем дает 24 шага.
