Сказка о труде.
Пришла золотая осень. Сеет частый дождь. Нет больше цветов. Нет мягкой травы. Все желто стало.
В саду сыро. Нельзя гулять. Мама сидит у окна и шьёт. Варя сидит подле неё и смотрит в окно.
— Скучный дождь, нельзя гулять! — пищит Варя.
— Не все гулять, надо и дело делать. Возьми нитки. Вяжи.
— Лень!
Мама молчит и шьёт.
— Мама, скажи сказку! — снова пищит Варя.
— Изволь, слушай! Взошло солнце. Встал ото сна труд. Взялся за дело.
А лень лежит, пальцем не двинет. День Солнце идет на закат. «Пора и
тебе, труд, отдых дать. Бери свою плату; сытно поешь, вкусно попей и крепко усни
до утра!»
— И я есть хочу, и я пить хочу! — пищит лень.
— А на что ты купишь питье и еду? Где твое дело? За что дать тебе плату? Труд поел-попил, лег и сладко уснул до утра. А лень голод томит, жажда томит, и сон на ум не идет. А как быть? Кто дела не делал, тот не проси и кушать!
— Мама, — просит Варя, — дайка мне нитки; я буду вязать; а то скоро и обед!
включає в себе усю творчість давньогрецьких поетів, істориків, філософів, ораторів та інших аж до кінця історії Стародавньої Греції, також вона найдавніша з національних літератур Європи. Вона виникла на основі фольклору грецьких народностей. Виникнення літератури пов'язане із розпадом родових зв'язків всередині полісної громади і підвищенням особистої самосвідомості індивіда, яке ще не переходить у відокремлення від колективу.
Крайніми межами історії давньогрецької літератури визначають 11 століття до н. е., коли склалися численні оповіді про героїв Троянської війни, і першу половину 6 століття н. е., коли за розпорядженням імператора Юстиніана 529 року були закриті філософські школи в Афінах. У цьому проміжку часу розрізняють два періоди:
перший — від зародження літератури до 3 століття до н. е., переважно творчий період;
другий — від початку александрійської вченості до Юстиніана, переважно час вивчення колишньої літератури і засвоєння давньогрецької освіченості іншими народностями.
