1. Постановлением Конституционного суда РФ от 4 апреля 1996 года был признан не соответствующим Конституции РФ пункт 1 Порядка рассмотрения вопросов прописки (регистрации) граждан, проживающих за пределами г. Москвы и Московской области, прибывающих на жительство в г. Москву на жилую площадь, принадлежащую им на праве собственности, утвержденного постановлением Правительства Москвы от 11 октября 1994 года № 922. Гражданин Куцылло В.И., по жалобе которого рассматривалось дело, обратился в Московский областной суд, который оказал ему в регистрации на основании указанного Постановления Правительства Москвы с требованием пересмотреть вынесенное решение. Суд отказал ему, ссылаясь на то, что акт, признанный неконституционным, утрачивает силу с момента провозглашения решения Конституционного Суда. Следовательно, процессуальных правил и оснований для пересмотра ранее вынесенного решения не имеется, а повторно суд не может рассматривать то же самое дело, так как это запрещает ГПК. С какого момента акты, признанным неконституционными, утрачивают силу? Каковы последствия в отношении судебных решений, принятых на основе неконституционного акта, должны ли они пересматриваться и если да, то в какой форме?

2. Гражданин Республики Казахстан, найдя в российском законодательстве норму, не соответствующую на его взгляд Конституции РФ, обратился в Конституционный Суд РФ с жалобой. В принятии данной жалобы ему было отказано.
Правомерен ли отказ суда? Имеет ли право иностранный гражданин обращаться с жалобой в Конституционный Суд РФ? В каким случаях возможно обращаться с жалобой в Конституционный Суд РФ?

3. В КС РФ с запросом обратился Конституционный Суд Республики Коми, администрация Иркутской области, Алтайское краевое Законодательное Собрание, Законодательное Собрание Владимирской области, Вологодская областная Дума.
Могут ли быть соединены дела по этим запросам в одном производстве? В каких случаях могут быть соединены в одно производство дела в КС РФ?​

Сповнені віри і сили духу, твори Кіплінга були спрямовані на виховання самодисципліни і почуття обов язку. Він тяжів до незвичайного, екзотичного, однак його твори багато в чому були новим явищем в англійській літературі. Письменник писав про звичайних людей, але показував їх, зазвичай, у екстремальних ситуаціях, у незвичних обставинах, коли проступає сутність людини, відкриваються глибини небаченої досі сили особистості. Одним з перших він відреагував на тенденцію демократизації літературної мови та поетичного стилю. Зі сторінок оповідань Кіплінга на читача ринув потік невідомого й неприкрашеного життя. Замість мальовничих описів Індії, котрі траплялися на сторінках модних авантюрних романів, читач побачив похмурі картини злиденності, дикунства, страждання. Він населив оповідання героями, котрі досі не отримали громадянства в англійській літературі. Це туземці, чиї звичаї та життєва філософія були дуже далекі від англійських (“Повернення Імрея“, “Дім Садху“, “Гробниця його предків“), котрі зворушують щирістю, відданістю і в цьому значно перевищують білих володарів (“Діспет“, “Джорджі-Порджі“). Значну частину оповідань присвячено англійцям, що їх доля закинула в цей далекий і для більшості з них чужий світ. Кіплінг не прикрашає своїх співвітчизників. Груповий портрет “доброчинного товариства“ справляє гнітюче враження: чоловіки обмежені й пихаті, жінки манірні й пустоголові. Колоніальне суспільство різноманітне. Зустрічаються і совісливі ідеалісти, котрі серйозно ставляться до своєї місії, але мало хто витримує випробування Індією. Виснажлива одноманітність колоніального життя, відірваність від звичної цивілізації, самотність призводили до трагедій, що про них розповів Кіплінг на сторінках своїх творів “Відкинутий“, “Кінець шляху“, “Берегти як доказ“. Симпатії автора віддані “маленькій людині“ у творах “Будівники мосту“, “Вільгельм-Завойовник“. З’являється добірка віршів, котра започаткувала славу “народного поета“ - “Казармені балади“.

Англія любила свого письменника, захоплювалася його книжками. У 1907 р. Редьярд Кіплінг, перший з англійців, отримав Нобелівську премію за „мужність стилю”.

Так, якщо перші Кіплінгові книжки зазнавали головним чином естетської критики, то на початку двадцятого сторіччя з явилися вже значно вагоміші причини для звинувачень. Людство вступило в грандіозну смугу соціальних перетворень і потрясінь, на тлі яких Кіплінг із його несхитною вірою в історичну місію Британії виглядав анахронізмом. Від письменника відсахнулася інтелігенція, а для повоєнних поетів-авангардистів з кола молодих Т. С. Еліота та Езри Паунда, які тяжіли до складної рафінованої символіки, Кіплінг, що говорив мовою мільйонів і для мільйонів, був не так митцем, як бардом імперіалізму.

Кіплінга визнавали лише як автора розповідей про Мауглі, а всі решта його твори відкидалися через політичні причини

В описі звірів Кіплінгу вдалося досягти такої живої виразності, якої не знає, можливо, жодне з людських облич, зображених у його книгах. У незліченній множині Кіплінгових персонажів люди розрізняються іменами та двома трьома біографічними штрихами, але одразу запам ятовуються Мати Вовчиця і Батько Вовк, ведмідь Балу і безстрашна чорна пантера Багіра. Звірі зберігають у Кіплінга достовірність свого тваринного вигляду, і, разом з цим, кожному з них надана жива, одухотворена характерність і кожен переконливо поводиться відповідно з нею.

Твір побудовано на гострій, напруженій інтризі, яка містить у собі елементи таємниці, фантастики, надприроднього, що є невід ємним для неороматизму.

Неоромантик Кіплінг заперечував прозу „обивательського” життя. Він оспівував мужність, подвиг, романтику пригод, обиравши тлом для своїх сюжетів екзотичну країн - Індію. Його неоромантичний герой, Мауглі непересічна сильна особистість, наділена рисами „надлюдини”, вигнанець, що протистоїть суспільній більшості (як звірям так і людям), шукач романтики та пригод.

Сповнені віри і сили духу, твори Кіплінга були спрямовані на виховання самодисципліни і почуття обов язку. Він тяжів до незвичайного, екзотичного, однак його твори багато в чому були новим явищем в англійській літературі. Письменник писав про звичайних людей, але показував їх, зазвичай, у екстремальних ситуаціях, у незвичних обставинах, коли проступає сутність людини, відкриваються глибини небаченої досі сили особистості. Одним з перших він відреагував на тенденцію демократизації літературної мови та поетичного стилю. Зі сторінок оповідань Кіплінга на читача ринув потік невідомого й неприкрашеного життя. Замість мальовничих описів Індії, котрі траплялися на сторінках модних авантюрних романів, читач побачив похмурі картини злиденності, дикунства, страждання.

Объяснение:

А: Цветок — Ромашка.  Подчинение, ромашка является цветком

Б: Яблоко — Груша.  Соподчинение несовместимых понятий. Они оба принадлежат множеству плоды или фрукты.

В: Шофёр — Женщина.  Совместимые перекрещивающиеся понятия.

Г: Белый — Чёрный.  Несовместимые противоположные понятия

Д: Капуста — Комета.  Несовместимые и несравнимые понятия

Е: Будильник — Подъём. Причинно-следственная связь

1. Инструмент — Линейка. (А) .  Подчинение, линейка является инструментом

2. Соус — Грибы. (Б) Соподчинение несовместимых понятий.

3. Движение — Статика. (Е) Причинно-следственная связь

4. Щука — Камень.(В) Совместимые перекрещивающиеся понятия.