Морское путешествие из санкт-петербурга в токио

Сталий розвиток - загальна концепція щодо необхідності встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства та захистом інтересів майбутніх поколінь з урахуванням їхньої потреби в безпечному і здоровому довкіллі.

Концепція зародилася у 80-х роках ХХ ст. Автором економічної теорії сталого розвитку є провідний дослідник економічних аспектів забруднення довкілля, колишній економіст Світового банку Ґерман Дейлі. Під сталим розвитком він розумів гармонійний, збалансований, безконфліктний прогрес усієї земної цивілізації або окремих країн за науково обґрунтованими планами.

У 1980 р. було прийнято «Всесвітню стратегію охорони природи», яка містила згадку про сталий розвиток. У 1987 р. в доповіді «Наше спільне майбутнє» Міжнародна комісія з навколишнього середовища і розвитку приділила основну увагу необхідності сталого розвитку, який забезпечує потреби нинішнього покоління і не перешкоджає майбутньому поколінню задовольняти свої потреби. Важливим етапом втілення ідей сталого розвитку на міждержавному рівні було проведення Світового саміту зі сталого розвитку (Саміт Землі - 2002) на рівні керівників країн та урядів світу в Йоганнесбурзі (Південна Африка) у 2002 р.

На шлях сталого розвитку вже стали США, Японія, країни Європейського Союзу. Для інших країн цей шлях тільки починається. Однак багато країн не сприймають сталого розвитку. На перше місце вони ставлять стратегічну мету - вижити. Саме такі країни провокують загрози, що поширюються на весь світ. Тому досягти сталого розвитку всього світу важко.

Провідна ідея сталого розвитку полягає в тому, щоб людство, не знижуючи темпів економічного зростання, зберегло довкілля, позбулося бідності, дискримінації людей за етнічними, расовими чи статевими ознаками.

Отже, основними цілями сталого розвитку є економічне зростання, захист довкілля і соціальна справедливість (мал. 202).

На жаль, в Україні сталий розвиток часто розуміють лише як неухильне зростання економічних показників країни. Інколи до цього додають здійснення безсистемних заходів щодо збереження довкілля та поліпшення санітарних умов проживання і праці людей.

Сохранение биологического разнообразия и генофонда является одной из важнейших экологических проблем современности. в конвенции о биологическом разнообразии, принятой на конференции оон в рио-де-жанейро в 1992 году отмечается, что без сохранения биоразнообразия немыслимо устойчивое развитие общества. международный союз охраны природы при поддержке программы оон по окружающей среде (юнеп) разработал всемирную стратегию охраны природы. одна из важнейших «стратегии» — координация усилий правительственных, общественных и международных организаций в деле сохранения биоразнообразия. россия подписала несколько десятков международных договоров в области сохранения биологического разнообразия, в их числе конвенции «о биологическом разнообразии», «о водно-болотных угодьях», «о международной торговле дикой флоры и фауны», «об охране дикой флоры и фауны и природных сред обитания в европе» и ряд других. в россии приняты и вступили в действие федеральные законы «об охране окружающей среды» (2002), «об особо охраняемых природных территориях» (1995), «о животном мире» (1995), «об экологической экспертизе» (1995) и около 20 других федеральных законов, регулирующих отношения в области охраны растительного и животного мира. в развитие норм этих федеральных законов президентом и правительством российской федерации приняты более 60 правовых нормативных актов по охране окружающей природной среды и биологического разнообразия.  материал с сайта  в соответствии с действующим законодательством для сохранения биоразнообразия организуются  особо охраняемые территории  и составляются  красные книги.