Роль, яку відігравав Таврійський півострів, починаючи від античних часів, - тобто роль своєрідного ключа, економічного, а також політичного, по відношенню до безкраїх і незвичайно багатих просторів Східної Європи - стала основною причиною того, що півострів ще на межі першого тисячоліття після Різдва Христового перестав бути моноетнічною територією.
Пізніше нові завоювання (а на півострові влада мінялася часто, зрештою, переважно співіснували державні утворення різних етносів) усували попередні панівні нації, перетворюючи їх у залежні. Так виникла помітна етнічна мозаїчність Криму, особливо в горах та у його торговельних центрах - факторіях.
Треба, однак, сказати, що "сто-національного" Криму, про який залюбки досі трубить прихована компартійна та пост-компартійна пропаганда, ніколи не було в природі. Для економічно активних зон, зон пожвавленого торговельного обміну в цілому світі завжди був характерний поліетнізм, як в античні, так і в середньовічні та нові часи - і Крим ніколи не був якоюсь винятковою особливістю, як намагаються доводити щедро оплачувані агітатори та, треба шкодувати, люди, які вважають себе істориками.
