Каракитайское (Кара-киданьское) ханство (монг. Хар Хятан) — средневековоефеодальное государство, существовавшее в Средней и Центральной Азии в 1140—1212 гг. Было основано киданьским принцем Елюем Даши в 1125 году после падения империи Ляо. Мусульмане называли страну Каракитайским (Кара-киданьским) ханством, китайцы — Западным Ляо (кит. трад. 西遼, упр. 西辽, пиньинь: Xī Liáo, палл.: Си Ляо); правитель носил сразу два титула — император и гурхан. Столицей ханства был город Хусыфдо (Баласагун) на реке Чу. Империя занимала территорию от Амударьи и Балхаша до Куньлуня и нагорий Бэйшаня. В 1211 году ханство было покорено найманами во главе с Кучлуком. В 1218 году оно было завоёвано Чингисханом и вошло в состав Монгольской империи.
Объяснение:
Приблизно одночасно із переходом до вищої стадії соціальності в розвитку ранньоземлеробських общин Месопотамії аналогічні процеси відбувалися в північно-східній частині Африки, де складалася давньоєгипетська цивілізація. Територія сучасного Єгипту була заселеною ще за часів палеоліту. У ту добу Північна Африка була величезним степовим простором, тоді як Європа лежала скута льодовиками. До часів виникнення давньоєгипетської цивілізації, тобто за 4 тис. рр. до н. е., клімат різко змінився, перетворивши вузьку долину Нілу із заболоченою дельтою на оазис, з усіх боків оточену пустелями. її основна територія не була великою - лише 50 тис. кв. км. Грецький історик і мандрівник Геродот у V ст. до н. е. назвав Єгипет "подарунком Нілу". І дійсно, жоден інший географічний фактор не мав такого фундаментального впливу на формування єгипетського ладу життя й історії, як Ця велика ріка. З озер центральної Африки бере початок Білий а з гір Ефіопії - Блакитний Ніл, які зливаються в Хартумі і линуть разом на північ, де дельта приводить їх у Середземне море. На відміну від Тигру в Месопотамії вода рідко приносила смерть і руйнування, а, насамперед, діяла як сила творення. Єгиптяни ніколи не боялися своєї великої ріки так, як боялися своїх великих Рік жителі Межиріччя.
