Які держави втратили
свій статус в Європі у 18
столітті *
1)Іспанія і Швеція

2)Росія і Франція

3)Велика Британія і Франція
4)Іспанія і Австрія​

Козацькі повстання — антиурядові акції козаків та покозаченого населення України наприкінці XVI — на початку XVII ст. з метою розширення прав козацтва та збільшення козацького реєстру.

Наприкінці XVI — середині XVII ст. українськими землями прокотилося три хвилі активного протесту народних мас проти існуючих порядків:

1591—1596 — Повстання Косинського і Повстання Наливайка
1625—1638 — Повстання Жмайла, Повстання Федоровича (Трясила), Повстання Сулими, Повстання Павлюка, Повстання Острянина
1648—1657 — Хмельниччина
Головною рушійною силою народних виступів було козацтво.
Після блискучої перемоги над турецько-татарською армією під Хотином у 1621 р., здобутої Річчю Посполитою завдяки козацькому війську, польський уряд мусив виконувати свої обіцянки, зокрема, щодо розширення козацького реєстру та збільшення плати за військову службу. Оскільки Туреччина зазнала поразки й небезпека війни з нею не загрожувала Речі Посполитій найближчим часом, натомість було вирішено скоротити козацький реєстр до трьох-п’яти тисяч.

Козаки ж, незважаючи на заборони польського уряду, відновили морські походи на турецькі й татарські міста на узбережжі Чорного та Азовського морів, вели успішні переговори про союз зі Швецією, Іраном, Московією, Кримським ханством. А найрішучіші відверто заявляли: «Якщо король не задовольнить наші побажання, буде біда для Польщі».

Стурбований створенням козацької «окремої республіки», уряд Речі Посполитої розпочав підготовку до чергового карального походу проти козаків. У вересні 1625 р. коронний гетьман Станіслав Конецпольський з 30-тисячним військом вирушив із Бара на Подніпров’я. Козацькі загони, очолені Марком Жмайлом, зустріли поляків поблизу Курукового озера (навпроти Кременчука). За своїми звичаями козаки оточили табір возами, викопали рови й розставили гармати. Понад два тижні козаки героїчно відбивали атаки переважаючого війська. Проте й шляхті було непереливки: війську загрожували нестача харчів і початок морозів. Це змусило польське командування вдатися до мирних переговорів, які завершилися укладенням компромісної угоди. Від козаків Куруків-ську угоду підписував Михайло Дорошенко, обраний гетьманом замість М. Жмайла.

Умови Куруківської угоди 1625 р.

Козацький реєстр мав збільшитися до 6 тис.

Ті, хто не увійшов до списку, мусили повернутися до маєтків своїх власників. Учасники повстання підлягали амністії.

Реєстровим козакам встановлено річну плату за службу 60 тис. злотих (крім додаткової плати старшині).

Одна тисяча козаків мала постійно перебувати на Запорожжі, щоб перешкоджати втечам селян.

Козаків зобов'язували не втручатися в релігійні справи, відмовитися від морських походів, а також не підтримувати зносин з іншими державами. Встановлено чіткий устрій реєстрового козацтва за територіальним принципом. Було створено шість полків реєстровців: Білоцерківський, Канівський, Корсунський, Переяславський, Черкаський і Чигиринський, по тисячі вояків у кожному. Кожен полк складався з десяти сотень.

Військова влада над реєстровцями належала гетьману, якого обирала загальновійськова рада та затверджував польський уряд. Верховне ж керівництво здійснював реґіментар - головний начальник коронного війська в Україні.

Банк — финансово-кредитная организация, производящая разнообразные виды операций с деньгами и ценными бумагами и оказывающая финансовые услуги правительству, юридическим и физическим лицам.

Товарное хозяйство — форма экономической организации, когда товары производятся отдельными обособленными производителями и большинство произведённых предметов проходят хотя бы одну процедуру обмена.

Гильдия (нем. Gilde — объединение купцов) — цех, объединение 10—15 человек одной или схожих профессий или целей

Ра́туша — орган городского или посадского управления и самоуправления; первоначально — купеческая управа, позже — городская дума, а также название здания, где этот орган заседает.

Сосло́вие — социальная прослойка, группа, члены которой отличаются по своему правовому положению: их состав, привилегии и обязанности определяются законом. Принадлежность к сословиям, как правило, передаётся по наследству.

И́споведь — в авраамических религиях (иудаизме, христианстве и в исламе) признание в своих совершённых грехах перед Богом. Исповедь подразумевает раскаяние и решение в дальнейшем стараться не допускать греха.

Десяти́на (др.-евр. מַעְשַׂר; др.-греч. δεκάτη; лат. decima) — десятая часть чего-либо. Это слово наиболее употребимо применительно к практике собирания десятой части дохода прихожанина в пользу религиозной общины в иудаизме...

Индульге́нция — в католической церкви освобождение от временного наказания (кары) за грехи, в которых грешник уже покаялся и вина за которые уже прощена в таинстве исповеди, в частности разрешение от наложенной Церковью епитимьи.

До́гма́т, или до́гма — утверждённое церковью положение вероучения, объявленное обязательной и неизменяемой истиной, не подлежащей критике (сомнению). В истории были периоды...

Фанати́зм — слепое, безоговорочное следование убеждениям с обязательным навязыванием своей точки зрения другим, особенно в религиозной, национальной и политической областях...

Еретик - в широком смысле, так называют вероотступника, который предлагает иной подход к религиозному учению

Инквизиция - это преследование неверующих и атеистов, выступающих против догматов Церкви.

О́рден, кавалерский орден — в настоящее время в большинстве государств и стран знак отличия, почётная награда за особые заслуги. Традиционно (в настоящее время в некоторых монархиях)...

Сословно-представительная монархия — форма правления, предусматривающая участие сословных представителей в управлении государством, составлении законов. Она складывается в условиях политической централизации.

Арбале́т (фр. arbalète от лат. arcaballista ← «arcus» — дуга и «ballisto» — бросаю), или самострел, балестра, стреломёт, цагра (греч. τζαγρα), — боевое и спортивное метательное оружие, представляющее собой лук, оснащённый механизмами взведения и спуска тетивы

Бу́лла (от лат. bulla — «печать», букв. «пузырь») — основной средневековый папский документ со свинцовой (при особых случаях — золотой) печатью, после XV века издавался реже.