А головою відповідної владної інституції стає той, у кого найвищий рейтинг. Це – демократично, бо логічно.
Природнім є бажання кожної людини жити краще. Це можна здійснювати різними як законними, так і незаконними. Хоча все у світі – відносне. Корупція і створення рівноправних можливостей – це два із можливих в. Тільки корупція це, напевно, – потворний б.
Створення рівноправних можливостей, можливо, – кращий.
Объяснение:ответ:
Класична (одностороння) демократія
В ХХ столітті слово "демократія" стало найбільш популярним. На демократію чекають, про неї кажуть, що вона безперечно колись настане, коли ж вона настає, про неї кажуть, що вона може зникнути. Її нерідко вважають вищою і остаточною формою, яка забезпечує впевнене і благополучне існування.
У країнах, які практикують демократію, вона вже давно перестала бути як предметом страху, так і предметом поклоніння. Її противники розуміють, що за неї можна існувати, її прихильники – погоджуються, що їй властиво багато недоліків.
По суті, лише політична думка початку ХХ століття найбільш близько підійшла до сучасного розуміння демократії, але досягнувши його, побачила, що демократія привела не до ясного і прямого шляху, а до "роздоріжжя".
Замість того, щоб вирішувати суспільні завдання, демократія сама стала завданням. Оптимісти стверджують, що істинний шлях все ще не загублено, песимісти приречено констатують початок занепаду.
Що ж це таке класична демократія, які її цілі, в чому причини її популярності?
Демократичні форми організації сягають корінням в глибоке минуле, ще в родовий устрій, і виникли вони з появою людини. Деякі вчені вважають, що демократія – один з найважливіших факторів антропогенезу, появи роду людського.
Традиції первісної демократії значно вплинули на появу перших класичних демократичних держав в Древній Греції і Римі. У працях мислителів Стародавньої Греції вперше з’являється поняття "демократія", (в перекладі з грецької, demos-народ, cratos-влада, буквально: влада народу).
Характерною рисою демократії є її еволюція. Так, кожному історичному типові держави, кожній суспільно-економічній формації відповідала своя форма демократії.
У рабовласницькій демократії (Афіни, Республіка Рим) раби автоматично виключалися з усієї системи громадських відносин. Тільки вільні громадяни користувалися правом обирати державних чиновників, брати участь у народних зборах, володіти майном тощо.
За феодалізму‚ елементи демократії почали зароджуватися у формі представницьких установ, що обмежували абсолютну владу монархів (парламент в Англії, Генеральні штати у Франції, кортеси в Іспанії, Державна Дума в Росії, Військова рада в Запорізькій Січі).
Величезний прогрес у розвитку демократії започаткували утвердження капіталізму й перемога буржуазних революцій. Завдяки ліквідації кріпацтва і скасуванню феодальних привілеїв, сформувався цілий комплекс демократичних інститутів і процедур, більшістю з яких користуються і нині.
Отже, демократія – це така система влади, при якій держава, політичні інститути залежать від суспільно (але – не юридично) оформленої волі народу. Тобто, одні дають слово, що будуть працювати на благо всіх, отримуючи за це плату та певні блага, а інші – вірять, що так все і відбуватиметься.
Тисячолітній досвід свідчить, що так не відбувалося, можновладці ніколи не дотримували слова!
Транайська демократія (фантастична)
Письменник-фантаст Шеклі запропонував власний рецепт демократії. На планеті Транай кожен представник влади носив на шиї спеціальний медальйон – почесний символ влади.
Цей символ було оснащено радіозв'язком і начинено вибухівкою. А в спеціальній приймальні для громадян було встановлено табло з кнопками – під ними були написані прізвища і посади можновладців.
Так от, кожен громадянин планети міг вільно прийти в приймальню і натиснути якусь кнопку, виявивши своє відношення до роботи того чи іншого урядовця. Коли число натиснень перевищувало встановлену межу, спрацьовував вибуховий пристрій.
При цьому у кожного урядовця була гвинтівка, з якої він на свій розсуд міг стріляти в транайців без суду і слідства, власноручно караючи злочинців. За законами планети "ліквідований" урядовцем громадянин законно вважався злочинцем.
Утім, урядовці не часто вдавалися до зброї – це могло викликати суспільне невдоволення. Громадяни, у свою чергу, рідко навідувалися в приймальню, оскільки урядовці прагнули не давати для цього приводу.
Якуты – самый многочисленный из сибирских народов. Согласно последних данных, численность якутов составляет 478 100 человек.
Буряты – это еще один сибирский народ с собственной республикой
Тувинцы. Согласно последней переписи населения, 263 934 идентифицировали себя как представители тувинского народа.
Хакасы – один из коренных народов Сибири численностью в 72 959 человек.
Телеуты – тюркоязычный малый сибирский народ, проживающий на юге Кемеровской Области.
Ительмены – это еще один коренной народ полуострова Камчатка.
Алтайци - Место их проживания довольно компактно – это Алтайская горная система.
Ненцы – один из малых сибирских народов, компактно проживающих в районе Кольского полуострова.
Эвенки – народ, преимущественно проживающий на территории Республики Саха.
Ханты – коренной народ Сибири, относящийся к угорской группе.
Эвены – народ, родственный эвенкам.
Чукчи – кочевой сибирский народ, который занимается в основном оленеводством и проживает на территории Чукотского Полуострова.
Шорцы – тюркоязычный народ, живущий в юговосточной части Западной Сибири, главным образом на юге Кемеровской области (в Таштагольском, Новокузнецком, Междуреченском, Мысковском, Осинниковском и др. районах).
Манси- Этот народ известен русским еще с момента начала основания Сибири. Еще Иван Грозный посылал рать против манси, что говорит о том, что они были достаточно многочисленны и сильны.
Нанайцы – малочисленный народ, проживающий по берегам реки Амур на Дальнем Востоке России.
Коряки – коренной народ Камчатского края.
Селькупы проживают в северных частях Тюменской, Томской областей и на территории Красноярского Края.
Нивхи – коренной народ острова Сахалин.
Долганы – народность, проживающая в долгано-ненецком муниципальном районе Красноярского Края.
Сибирские татары самый известный, однако сегодня немногочисленный сибирский народ.
Сойоты – коренной народ Сибири, являющийся потомком саянских самоедов. Компактно проживает на территории современной Бурятии.
