Историческая ценность трудов М.Кудайбердиева

Удельный князь - глава монархического государства или отдельного политического образования

Жалованные грамоты -тип правовых актов в средневековой Европе и России

Государев родословец- родословная книга русских и княжеских и боярских родов, созданная около 1555 года

Местничество - порядок замещения государственных должностей боярами в зависимости от знатного рода и степени важности

Черносошные крестьяне- категория тяглых людей в России в XV-XVII веках

Дворовые крестьяне -феодально-зависимые крестьяне в России, принадлежавшие лично царю и членам царской фамилии

Владельческие крестьяне-помещичьи крестьяне, в царской России название крепостных крестьян

Заповедные лета- годы, в течение которых в некоторых районах Русского государства запрещался крестьянский выход в осенний Юрьев день

Урочные лета- срок давности, до истечения которого владельцы крепостных крестьян имели право обратиться в суд для возвращения им ушедших от крестьян

Какие повинности крестьяне несли в пользу господина:

1. оброки

2. обрабатывание помещичьей земли

3. выплата мелкого дохода маслом, яйцами и т.д.

4. строительство

5.заготовка кормов для скота

6. рыбалка

и другие

Надеюсь )

Реєстрація робітників на біржі праці. м. Київ, кінець 1941 р.
Для забезпечення повернення з-за кордону мільйонів радянських громадян у рекордні терміни було організовано сотні різноманітних таборів і пунктів на території східноєвропейських країн і в західній прикордонній смузі СРСР. На відміну від відповідних установ західних союзників, їхнім пріоритетним завданням були політична фільтрація й статистичний облік осіб, які тривалий час перебували за кордоном, а не медична та матеріальна до постраждалим від нацизму. Більшість репатріантів проходили перевірку й фільтрацію у фронтових та армійських таборах або збірно-пересильних пунктах Наркомату оборони і перевірочно-фільтраційних пунктах НКВС, які проводили чекісти. За її результатами тільки 58% з них повернулися у свої родини до попереднього місця проживання. 19% чоловіків були мобілізовані до Червоної армії, ще 14% – до так званих трудових батальйонів, 6,5% передано в розпорядження НКВС, тобто арештовано, а 2% працювали в збірних таборах або інших радянських військових частинах за кордоном. Але й тим, кому дозволили повернутися додому, потрібно було знову пройти перевірку в органах держбезпеки, за результатами якої на кожну особу відкривали так звану фільтраційну справу.

Таким чином, незважаючи на декларовані радянським урядом права і свободи репатріантів, у реальному житті політичний статус цих людей фактично майже не відрізнявся від статусу кримінальних злочинців (бесіди з працівниками НКВС та НКДБ, відкриття спеціальних справ, обов’язкова реєстрація в міліції, заборона проживання в столичних містах).