jenek28022008
29.08.2020 21:54

Знайти у літературних джерелах описи обрядів русалії,Купала,весілля тощо,де згадувалися б музичні елементи.

Нажмите на рекламу ниже и сразу увидите ответ
Популярные вопросы:
Ответ:
Ден0Морозов
04.09.2021 00:33
1.         Руби́ло — орудие труда первобытного человека, распространённое повсеместно в шельскую и ашёльскую эпохи палеолита. Камень миндалевидной формы, оббитый сколами с двух сторон, утолщённый и закруглённый в основании и заострённый с другого конца.
2.        Копьё        метательное, колющее или колюще-рубящее древковое холодное оружие. Длина копья составляла от 3 до 4 метров. Копья были метательные и тяжёлые для ближнего боя. В Римской армии, копья использовали тяжелые конные легионы (появившиеся только в V веке, так как они были скопированы у «варваров», например «немецкая кавалерия»). Также копья использовали фаланги (копьеносцы).Обычное копье состоит из деревянного древка и металлического наконечника, форма которого может быть самой разнообразной (но не более 53,5 см).
3.       Гарпун   орудие, употребляемое для охоты, преимущественно на морских и вообще водных животных. Оно похоже на копье или дротик, с тем лишь отличием, что его наконечник, обычно снабженный еще боковыми, загнутыми назад зубцами….
4.       Мотыга   ручное земледельческое орудие, состоящее из палки и перпендикулярного к ней клинка в виде заострённой лопасти, употр. для прополки и разрыхления междурядий, для окучивания и пр.
5.       Плуг       сельскохозяйственное орудие с широким металлическим лемехом для вспашки земли.
6.       Серп      ручное орудие в виде изогнутого полукругом мелко зазубренного ножа для срезывания хлебных злаков с корня.
7.       Родова́я общи́на — исторически первая форма общественной организации людей , где люди связаны кровным родством, в некоторых случаях предполагаемым родством, а в некоторых случаях допускалось и искусственное родство, кроме того, это был союз, основанный на коллективном труде.
8.       Старейшена  наиболее старые и опытные члены родов. Их власть обеспечивается их жизненным опытом, знанием традиций и обычаев.Старейшина руководит хозяйственной и социальной жизнью рода, разрешает споры внутри рода.
9         Племя        в доклассовом обществе: объединение людей, связанных родовыми отношениями, общим языком и территорией.
10       Вождь — глава племени или вождества. Существовали различные типы вождей: глава совета старейшин или народного собрания военный вождь наследственный вождь ⁕вождь-жрец Переход от раннего первобытного общества к позднему был связан с появлением избыточного продукта .
11        знатный выдающийся по своей деятельности в какой-н. области, такой, о к-ром знает страна.
12         колдовской обряд  ну это набор специфических действий, которые выполняешь в процессе колдовства.
13         жертва   в древних религиях: приносимый в дар божеству предмет или живое существо (убиваемое при этом), а также приношение этого дара.
14           идол  статуя, к-рой язычники поклоняются как божеству, истукан, кумир.
15           оборотень  в сказках: человек, превратившийся в кого-что-н. с волшебства.
16            душа  внутренний, психический мир человека, его сознание.
17            страна мертвых место в игре, где некоторое время находятся условно погибшие игроки.
0,0(0 оценок)
Ответ:
Людочка6789
02.06.2021 20:01

Відповідь:

У перші віки I тисячоліття до н. е. латини, сабіни, вольски, екви, самніти знаходилися на стадії розкладання первіснообщинних відносин, жили в умовах військової демократії. На цій стадії розвитку війна є постійною спільною роботою, яка ведеться заради захоплення об’єктивних умов існування і для зміцнення цих захоплень. Головним об’єктом завоювань була земля. Під час набігів захоплювалися худоба, зброя, будь-яке начиння. З ростом продуктивних сил з’являються надлишки продукції, поширюється патріархальне рабство, збільшується народонаселення. Це призводить до того, що значення війни зростає.

Рим із самого початку воює з сабінами, латинами, етрусками. Спроби оволодіти правобережжям Тибру успіху не мали, але римлянам вдалося перекинути міст через річку. При Анке Марциї римляни поставили під свій контроль гирло Тибру з його соляними розробками, а при останніх царях опанували м. Габії, відняли частину території у вольсків і затвердилися в Південній Лації, заснувавши колонію Сігнію і порт Цирцеї.

Зі встановленням Республіки розширення римської території тривало. У завойовані землі римляни виводили колонії, які ставали форпостами подальших завоювань. Античний Рим не міг обійтися без колонізації. Низький рівень розвитку продуктивних сил обумовлював обмеження населення в полісах і тим самим відхід частини громадян в колонію. Основа її проводилася за рішенням народного зібрання, що визначало місце поселення і число колоністів. Для організації колонії обиралася комісія з трьох чоловік, яка давала їй ім’я, здійснювала контроль за розмежуванням території, виділенням в ній громадських і приватних земель і здійсненням релігійних обрядів. Практичну роботу проводили фахівці-землеміри.

Міжнародне становище і війни Риму в V ст. до н. е.

Спочатку Рим був ординарним містом Лація і входив в союз 30 латинських міст. У кінці царської епохи Рим зайняв переважаюче положення в Лації, його ріст і експансія почали тривожити латинів. З кінця VI ст. до н. е. ситуація змінюється. У зв’язку із вигнанням з Риму етруського царя Тарквінія Гордого (510 р. до н. е.) активізувалися етруски. Цар міста Клузія, Порсена, надаючи до Тарквінію і сподіваючись на підтримку невдоволеного патриціями плебсу, обложив Рим. У римських легендах боротьба з Порсеном зображується як ланцюг патріотичних подвигів героїв. Так, один із них, знатний юнак Гай Муцій, прагнучи убити Порсену, пробрався у ворожий табір, але помилково убив його секретаря. Він був схоплений і доставлений до царя. На допиті Муцій, демонструючи свою стійкість, поклав руку на вогонь для жертвопринесень, і спокійно переносив нестерпний біль. Убитий цим, Порсена відпустив героя, а Муцій, який втратив спалену праву руку, отримав в Римі почесне прізвисько Сцеволи (Лівші). Насправді ж Рим впоратися з Порсеною самостійно не зміг. На до йому прийшли латини і одвічні вороги етрусків — кампанські греки. Їх об’єднаними зусиллями і була досягнута перемога під Аріцієй (508 р. до н. е.).

Проте після відображення загальної небезпеки відношення римлян з латинами погіршали і вилилися в так звану 1-у Латинську війну. Вона тривала декілька років і закінчилася до 493 р. до н. е. миром. Рим вимушений був вступити в новий союз з латинами на умовах невтручання в їх внутрішні справи, взаємної військової до рівного поділу здобичі. Латини, з якими був укладений договір, складали тоді федерацію 8 міст, яка виникла, ймовірно, в період боротьби з Порсеною. Союз групувався навколо загальних святинь і культів — Юпітера Лаціарського на Альбанській горі, Юнони в Лавінії, Діани у Немейского озера. Члени союзу були рівноправні. На чолі його стояв виборний диктатор. За місцем зборів союз називався Аріцийською федерацією, активну роль у ньому грало місто Тускул.

Пояснення:

0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота