Батыс түрік қағанатының ішкі және сыртқы саясатының тән белгілері неде?​

Особливості елліністичної культури. Процес культурного розвитку в період еллінізму проходив в нових умовах і мав значні особливості в порівнянні з попередніми часами. Ці нові умови створювались в розширеній окуймені, в тій частині земель де жила людина елліністичної епохи. Якщо до того людина відчувала себе перш за все жителем невеликого полісу в Греції абл сільської общини на Передньому Сході, то в епоху еллінізму посилилось переміщення і змішування населення. Розширення оточуючого людину світу, знайомство з новими умовами життя і місцевими, часто дуже давніми, традиціями розширювали ментальний світогляд, розвивали творчі задатки кожної людини, створювали сприятливі умови для культурної творчості. В період еллінізму гається подальший розвиток господарства, зростання суспільного і особистого багатства соціальних в і окремих людей. Елліністичні суспільства мали добрі матеріальні здібності, частина яких могла бути витрачена на фінансування культури. Змінилася і роль держави в розвитку культури. Елліністичні монархи, маючи величезні матеріальні ресурси намагалися направити процес культурної творчості в потрібне їм русло, виділяючи значні кошти на це. Особливо вони намагалися перетворити столиці і свої резиденції на важливі культурні центри. Вони за до себе видатних митців і вчених. Такі колективи були утворені в Антіохії, Пергамі, Сіракузах, Афінах та в інших містах. Але найбільший культурний потенціал був зосереджений в Александрії при царському дворі Птоломеїв. Так засновник династії Птоломеїв Сотер заснував особливу установу, присвячену дев’яти музам, і назвав її музеєм. Музей був сукупністю приміщень де жили, навчалися і працювали науковці. В кінці ІІІ ст. до н.е. Александрійська бібліотека налічувала понад 500 тис. папірусів, більша частина яких була зосереджена в бібліотеці Музею. На утримання музею гроші виділялися з царської казни. Завдяки підтримці царської династії Музей перетворився на щось на зразок міжнародної академії, потужний науковий та культурний центр. Елліністична культура стала синтезом грецької полісної та давньосхідної культур, в котрому переважала грецька культура. Визнаною мовою була грецька мова у формі загальногрецької мови койне, на якій спілкувались всі освчен елліністичного суспільства і на якій була написана більшість книг. Взагалі елліністична культура була закономірним продовженням і розвитком тих напрямів, жанрів та ідей, що виникли у Греції в V-IV ст. до н.е. Вплив давньосхідної культури на розвиток елліністичної культури виявив себе в основному не в загальному плані, а у внесенні до елліністичної культури ряду нових ідей і досягнень.

Управление в Римской республике
Высшая власть принадлежала Народному собранию, состоявшему из граждан и избиравшему высших должностных лиц.
2 консула обладали высшей гражданской и военной властью; по очереди председательствовали в Народном собра- нии; обладали равной властью производили набор в войска; предлагали новые законы избирались на 1 год.
Народные трибуны (от 2 до 10 человек) высшие должностные лица избираемые из плебеев: принадлежало право ВЕТО- право отменять распоряжение консула, решение совета, запретить голосовать закон. Неприкосновенность личности.
Сенат Состав: входили без всяких выборов бывшие консулы, народные трибуны и другие должностные лица, пожизненно являвшиеся членами Сената (300 чел.) Фvнкuии: разработка планов ведения войны, ведение переговоров с другими государствами, распоряжение государственнои казной.
Фактическа власть в Римской республике принадлежала группе знати, состоявшей из семей богатых патрициев и плебеев - нобилитету.
Сравнительная характеристика управления в Риме (IIIв. до н.э.) И В Афинах (V в. до н.э.)
Общие черты
Отличительные черты управления в Риме
1. Республики

2. Высшая власть принадлежала народному собранию
1. За исполнение государственных должностей денег не платили

2. С предложением нового закона могло выступить только должностное лицо (консул, народный трибун и др.)

3. Судьями могли стать только сенаторы.

4. Сенат н